Преамбула

Ми, Український народ, усвідомлюючи свою історичну відповідальність перед минулими, живими і майбутніми поколіннями, пам’ятаючи боротьбу українців за свободу, державність, мову, землю і гідність, утверджуємо цю Конституцію як основу нової Української держави.

Ми визнаємо, що Україна існує не лише як територія, адміністрація чи система органів влади, а як політична форма історичного життя українського народу, його самобутності, мови, культури, пам’яті, свободи і права на майбутнє.

Ми утверджуємо людину, її життя, гідність, свободу, безпеку і право на розвиток найвищою цінністю держави.

Ми проголошуємо, що народ України є постійним і безпосереднім джерелом влади, а держава, її органи і посадові особи є лише тимчасовими носіями делегованого народом мандату.

Ми визнаємо захист незалежності, територіальної цілісності, української мови, землі, ресурсів, культури, дітей і майбутніх поколінь спільним обов’язком держави, громад і громадян.

Ми прагнемо створити державу, у якій влада є відповідальною і відкличною, громади є сильними, суд є незалежним, корупція є несумісною з владою, а цифрові технології та штучний інтелект служать свободі, прозорості, безпеці і людській гідності.

Ми утверджуємо Україну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, національно самобутню, обороноздатну, соціально відповідальну і цифрову державу українського народу та всіх громадян України.

Ця Конституція є актом прямої дії, суспільним договором і моральним обов’язком перед Україною, її захисниками, дітьми та прийдешніми поколіннями.

Питання для громадського обговорення

• Чи достатньо чітко цей розділ відповідає на свою конституційну проблему?
• Які ризики зловживання можуть виникнути при такій моделі?
• Чи збережено баланс між народовладдям, правами людини і державною стійкістю?
• Які формулювання потрібно уточнити юридично?
• Які міжнародні приклади або історичні уроки варто врахувати?

Запропонувати правку до цього розділу