Розділ III. Українська національна самобутність, мова, культура і пам’ять

Цей розділ закріплює українську мову, культуру, історичну пам’ять і національну самобутність як фундаментальні основи державності.

Основні положення

1. Українська мова є основою державної єдності.
2. Держава зобов’язана захищати, розвивати і поширювати українську мову в публічному житті, освіті, культурі, армії, науці, цифровій державі та міжнародному представленні.
3. Українська культура є стратегічним ресурсом держави.
4. Історична пам’ять українського народу підлягає особливому захисту.
5. Держава визнає наслідки колоніального, імперського, тоталітарного і воєнного нищення української ідентичності та зобов’язана їх відновлювати.
6. Українці світу є частиною ширшого українського національного простору.
7. Права національних меншин гарантуються, якщо вони не використовуються для руйнування української державності.

Конституційна логіка

Україна не може бути безликою адміністративною державою. Вона є політичною формою збереження і розвитку українського народу.

Питання для обговорення

• Які формулювання цього розділу потребують уточнення?
• Які ризики зловживання треба додатково закрити?
• Які положення мають бути перенесені в текст статей Конституції?

Питання для громадського обговорення

• Чи достатньо чітко цей розділ відповідає на свою конституційну проблему?
• Які ризики зловживання можуть виникнути при такій моделі?
• Чи збережено баланс між народовладдям, правами людини і державною стійкістю?
• Які формулювання потрібно уточнити юридично?
• Які міжнародні приклади або історичні уроки варто врахувати?

Запропонувати правку до цього розділу