Розділ XI. Воєнний стан, оборонна вертикаль і національний спротив

Цей розділ закріплює захист України як фундаментальний обов’язок держави і громадян.

Основні положення

1. Захист України є спільним обов’язком держави і громадян.
2. Загальний оборонний обов’язок поширюється на громадян незалежно від статі.
3. Форми виконання обов’язку можуть бути різними: військова служба, резерв, територіальна оборона, медична служба, цивільний захист, кібероборона, логістика, інженерна підтримка, волонтерська оборонна інфраструктура.
4. Для жінок враховуються вагітність, материнство, догляд за дітьми, стан здоров’я і об’єктивні сімейні обставини.
5. Усі громадяни мають проходити базову підготовку до національного спротиву.
6. Держава створює справедливу і некорупційну систему військового обліку, мобілізації та демобілізації.
7. Під час воєнного стану може діяти тимчасова президентська оборонна вертикаль.
8. Така вертикаль обмежується сферою оборони, безпеки, мобілізації, зовнішньої координації та захисту держави.
9. Після завершення воєнного стану автоматично відновлюється парламентська модель мирного часу.
10. Ветерани, поранені, родини загиблих і учасники національного спротиву мають особливий захист держави.

Конституційна логіка

У війні потрібна швидкість і вертикаль. Але воєнний стан не може бути способом знищити демократію, права людини або продовжити персональну владу.

Питання для обговорення

• Які формулювання цього розділу потребують уточнення?
• Які ризики зловживання треба додатково закрити?
• Які положення мають бути перенесені в текст статей Конституції?

Питання для громадського обговорення

• Чи достатньо чітко цей розділ відповідає на свою конституційну проблему?
• Які ризики зловживання можуть виникнути при такій моделі?
• Чи збережено баланс між народовладдям, правами людини і державною стійкістю?
• Які формулювання потрібно уточнити юридично?
• Які міжнародні приклади або історичні уроки варто врахувати?

Запропонувати правку до цього розділу