Розділ XXIII. Конституційна стійкість, незмінне ядро Конституції і порядок змін

Розділ XXIII. Конституційна стійкість, незмінне ядро Конституції і порядок змін

Короткий зміст

Цей розділ визначає межі, у яких Конституція України може змінюватися, розвиватися і вдосконалюватися.

Головна ідея: Конституція може бути живою, але не може бути використана для самознищення України. Конституцію можна вдосконалювати, але не можна перетворити на інструмент ліквідації незалежності, свободи, людської гідності, Українського народу як джерела влади або права майбутніх поколінь на Українську державу.

Розділ вводить поняття незмінного ядра Конституції України. Це засади, які не можуть бути скасовані органом влади, посадовою особою, тимчасовою політичною більшістю, надзвичайним органом, військовим командуванням або навіть референдумом.

До незмінного ядра належать незалежність України, суверенітет Українського народу, територіальна цілісність, людська гідність, базові права і свободи людини, демократичний лад, народовладдя, виборність і змінюваність влади, розподіл влади, незалежний суд, місцеве самоврядування, українська мова як державна, заборона диктатури, заборона узурпації влади, право України на самозахист і право майбутніх поколінь на вільну Українську державу.

Референдум не може бути використаний для ліквідації України, передачі суверенітету державі-агресору, легалізації окупації, встановлення диктатури або скасування прав людини.

Розділ визначає три рівні змін до Конституції: звичайні, значні і фундаментальні. Значні та фундаментальні зміни потребують публічного обговорення, висновків Конституційного Суду і Охоронителів Нації, часової паузи, посиленої парламентської більшості та, у передбачених випадках, всеукраїнського референдуму.

Основні положення

1. Конституційна стійкість є умовою існування України як незалежної, демократичної і правової держави.
2. Конституція України є живим договором поколінь Українського народу.
3. Конституція може змінюватися, але не може бути використана для знищення України.
4. Незмінне ядро Конституції не може бути скасоване, звужене, обійдене або приховано нейтралізоване.
5. Референдум не може бути використаний для ліквідації України.
6. Конституційні зміни не можуть ухвалюватися в умовах несвободи, окупації, зовнішнього примусу, політичного терору, цензури або цифрової маніпуляції.
7. Забороняються зміни, спрямовані на виправдання агресії, легалізацію окупації, скасування відповідальності за державну зраду, колабораціонізм, воєнні злочини, екоцид або корупційне привласнення держави.
8. Охоронителі Нації зобов’язані запобігати внесенню, ухваленню або легалізації змін, які знищують незмінне ядро Конституції.
9. Конституційний Суд перевіряє зміни до Конституції на відповідність незмінному ядру.
10. Антиконституційні зміни є нікчемними і не створюють правових наслідків.
11. Спроба знищити Конституцію через формально легальну процедуру є формою узурпації влади.
12. Право майбутніх поколінь на вільну Українську державу є межею для будь-яких конституційних змін.

Нормативний текст

Стаття 1. Конституційна стійкість як умова існування держави

Конституційна стійкість є здатністю України зберігати незалежність, суверенітет Українського народу, територіальну цілісність, людську гідність, демократичний лад, права людини, народовладдя, розподіл влади, незалежний суд, місцеве самоврядування і конституційну ідентичність у часи миру, війни, кризи, зовнішнього тиску і технологічних змін.

Конституція України може розвиватися, але не може бути використана для самознищення України, скасування свободи, ліквідації Українського народу як джерела влади або повернення держави під зовнішнє панування.

Стаття 2. Конституція як живий договір поколінь

Конституція України є живим договором поколінь Українського народу про свободу, гідність, державність, відповідальність і майбутнє України.

Кожне покоління має право вдосконалювати Конституцію відповідно до потреб часу. Жодне покоління не має права знищити свободу, незалежність, гідність і державність майбутніх поколінь.

Стаття 3. Незмінне ядро Конституції України

Незмінне ядро Конституції України становлять положення про незалежність України, суверенітет Українського народу, територіальну цілісність України, Український народ як джерело влади, людську гідність, базові права і свободи людини, право України на самозахист, демократичний лад, народовладдя, виборність і змінюваність влади, розподіл влади, незалежний суд, місцеве самоврядування, заборону узурпації влади, заборону диктатури, українську мову як державну, конституційну ідентичність України, належність природних ресурсів Українському народові, заборону передачі України під владу держави-агресора або імперського союзу, конституційну пам’ять про боротьбу за незалежність і право майбутніх поколінь на вільну Українську державу.

Незмінне ядро Конституції не може бути скасоване, звужене, обійдене, приховано змінене, тимчасово призупинене або нейтралізоване жодним законом, референдумом, рішенням органу влади, судовим рішенням, міжнародним договором, надзвичайним режимом або іншим актом.

Стаття 4. Заборона самознищення держави через конституційну процедуру

Жодне рішення органу влади, посадової особи, референдуму, надзвичайного органу, військового командування або тимчасової політичної більшості не може скасувати незмінне ядро Конституції України.

Конституційна процедура не може бути використана для ліквідації України, скасування її незалежності, передачі суверенітету державі-агресору, відмови від територіальної цілісності, встановлення диктатури, скасування виборів, скасування прав людини або позбавлення Українського народу статусу джерела влади.

Референдум не може бути використаний для ліквідації України.

Стаття 5. Український народ як джерело влади і межа змін

Український народ є єдиним джерелом влади в Україні. Жодна конституційна зміна не може передати це джерело влади зовнішньому центру, державі-агресору, іноземному органу, олігархічній групі, військовій хунті, партії, особі або іншому суб’єкту.

Народовладдя не може бути підмінене маніпуляцією, примусом, окупаційним голосуванням, цифровою фальсифікацією, адміністративним тиском або інформаційним терором.

Стаття 6. Людська гідність і базові права

Людська гідність є недоторканною основою Конституції України. Конституційні зміни не можуть скасовувати людську гідність, право на життя, свободу, справедливий суд, захист від катувань, рабства, дискримінації, політичного терору або інших базових гарантій людини.

Права людини можуть уточнюватися і розвиватися, але не можуть бути знищені або перетворені на порожню декларацію.

Стаття 7. Незалежність, суверенітет і територіальна цілісність

Незалежність України, суверенітет Українського народу і територіальна цілісність України є незмінними засадами Конституції.

Забороняються зміни, спрямовані на відмову від незалежності України, передачу території, легалізацію окупації, визнання наслідків агресії, підпорядкування України державі-агресору або входження України до імперського союзу, який заперечує її суверенітет.

Стаття 8. Демократичний лад і заборона диктатури

Демократичний лад, виборність влади, змінюваність влади, політична конкуренція, свобода слова, право на опозицію і заборона узурпації влади є елементами незмінного ядра Конституції.

Демократія не може бути використана для знищення демократії. Тимчасова політична більшість не може скасувати право майбутньої меншості стати більшістю шляхом вільних виборів.

Стаття 9. Розподіл влади, незалежний суд і місцеве самоврядування

Розподіл законодавчої, виконавчої, судової, конституційно-захисної та інших форм публічної влади є запобіжником узурпації.

Конституційні зміни не можуть ліквідувати незалежний суд, підпорядкувати суд політичній владі або позбавити людину права на справедливий суд.

Місцеве самоврядування є частиною конституційної стійкості України і не може бути ліквідоване як форма участі громад у публічному управлінні.

Стаття 10. Українська мова, культура і конституційна ідентичність

Українська мова як державна, українська культура, історична пам’ять, конституційна ідентичність і право Українського народу на власну державність є елементами конституційної стійкості України.

Конституційні зміни не можуть скасовувати українську мову як державну або підпорядковувати Україну культурному, інформаційному чи політичному пануванню держави-агресора.

Стаття 11. Конституційна пам’ять і захист від реваншу

Конституційна пам’ять Українського народу про боротьбу за незалежність, злочин агресії, окупацію, геноцидні практики, воєнні злочини, депортації, знищення дітей, екоцид, колабораціонізм і спроби знищення української державності є частиною конституційної стійкості України.

Забороняються зміни, спрямовані на виправдання агресії проти України, легалізацію окупації, скасування відповідальності за державну зраду, колабораціонізм, воєнні злочини, екоцид, корупційне привласнення держави або інші дії, що руйнують суверенітет і безпеку України.

Стаття 12. Рівні внесення змін до Конституції

Зміни до Конституції України поділяються на звичайні, значні і фундаментальні.

Звичайні зміни стосуються технічних, організаційних або уточнюючих положень, які не зачіпають систему влади, права людини, народовладдя, судову систему, місцеве самоврядування, громадянство, природні ресурси, безпеку або незмінне ядро.

Значні зміни стосуються системи влади, виборів, народовладдя, судів, місцевого самоврядування, громадянства, прав людини, природних ресурсів, безпеки, цифрової держави, охорони здоров’я, екології або економічної моделі.

Фундаментальні зміни стосуються основ конституційного ладу, форми держави, статусу Українського народу, територіального устрою або конституційної ідентичності.

Жоден рівень змін не може скасовувати або звужувати незмінне ядро Конституції.

Стаття 13. Процедура звичайних змін

Звичайні конституційні зміни можуть ухвалюватися Верховною Радою України у посиленій парламентській процедурі, визначеній Конституцією і законом.

Така процедура має забезпечувати публічність тексту, достатній час для ознайомлення, юридичну експертизу, відсутність прихованого змісту і перевірку на незачіпання незмінного ядра.

Стаття 14. Процедура значних змін

Значні конституційні зміни потребують офіційного оприлюднення повного тексту, пояснення мети, наслідків і ризиків, публічного громадського обговорення, висновку Конституційного Суду, висновку Охоронителів Нації, часової паузи між внесенням і голосуванням та кваліфікованої більшості Верховної Ради України.

Значні зміни не можуть ухвалюватися поспіхом, без тексту, під тиском, пакетним приховуванням або політичним шантажем.

Стаття 15. Всеукраїнський референдум щодо фундаментальних змін

Фундаментальні конституційні зміни можуть набувати чинності лише після посиленої парламентської процедури, висновку Конституційного Суду, висновку Охоронителів Нації, широкого громадського обговорення і схвалення Українським народом на всеукраїнському референдумі.

Референдум має проводитися лише за умов свободи, безпеки, рівного доступу до інформації, чесної агітації, незалежного спостереження, захищеної процедури голосування і реальної можливості громадян висловити свою волю.

Навіть всеукраїнський референдум не може скасувати незмінне ядро Конституції України.

Стаття 16. Заборона змін в умовах несвободи, окупації або примусу

Конституційні зміни не можуть ухвалюватися в умовах, коли Український народ не має реальної можливості вільно, без страху, окупації, примусу, цензури, зовнішнього контролю або цифрової маніпуляції висловити свою волю.

Зміни заборонені, якщо значна частина території України перебуває під окупаційним контролем; якщо голосування проводиться під тиском держави-агресора; якщо відсутня свобода слова і політична конкуренція; якщо діє політичний терор або узурпація влади; якщо цифрові системи голосування не захищені від фальсифікації.

Стаття 17. Роль Охоронителів Нації

Охоронителі Нації зобов’язані запобігати внесенню, ухваленню або легалізації змін до Конституції, які спрямовані на знищення незалежності України, суверенітету Українського народу, людської гідності, демократичного ладу або інших елементів незмінного ядра.

Охоронителі Нації не є другою владою над народом, але є конституційним запобіжником проти знищення держави через формально легальну процедуру.

У разі загрози незмінному ядру Охоронителі Нації мають право і обов’язок надати публічне попередження, вимагати зупинення процедури змін, звернутися до Конституційного Суду, ініціювати конституційне обговорення і звернутися до Українського народу.

Стаття 18. Конституційний Суд і перевірка змін

Конституційний Суд України перевіряє проєкти конституційних змін на відповідність незмінному ядру Конституції, процедурі внесення змін, правам людини, народовладдю і принципу конституційної стійкості.

Висновок Конституційного Суду є обов’язковою умовою для розгляду значних і фундаментальних змін.

Конституційний Суд не може легалізувати зміну, яка знищує незмінне ядро Конституції.

Стаття 19. Захист від цифрової маніпуляції

Цифрові механізми народовладдя, голосування, ідентифікації, обліку, обговорення або підрахунку голосів не можуть використовуватися для фальсифікації волі Українського народу або прихованої зміни Конституції.

Будь-яка цифрова процедура, пов’язана з конституційними змінами, має бути відкритою для незалежного аудиту, кіберзахищеною, перевірюваною і стійкою до зовнішнього втручання.

Автоматизовані системи або AI не можуть самостійно визначати волю народу, змінювати результати голосування або управляти конституційним процесом без людського, громадського і правового контролю.

Стаття 20. Недійсність антиконституційних змін

Зміни до Конституції, які скасовують або звужують незмінне ядро, ухвалені з порушенням заборон цього розділу, нав’язані державою-агресором, прийняті під окупацією, примусом, узурпацією, цифровою фальсифікацією або політичним терором, є нікчемними.

Нікчемні конституційні зміни не створюють правових наслідків незалежно від форми їх ухвалення, кількості голосів, назви акта, рішення суду, результату референдуму або міжнародного визнання, отриманого під тиском чи внаслідок агресії.

Стаття 21. Відповідальність за узурпацію або знищення Конституції

Спроба знищити Конституцію через формально легальну процедуру є формою узурпації влади.

Особи, які організовують, фінансують, примушують, фальсифікують, легалізують або виконують дії, спрямовані на скасування незмінного ядра Конституції, підпорядкування України державі-агресору, встановлення диктатури або знищення народовладдя, несуть відповідальність, визначену законом.

Посадова особа зобов’язана відмовитися від виконання явно антиконституційного наказу або рішення, спрямованого на знищення незмінного ядра Конституції.

Стаття 22. Спеціальні закони про порядок внесення змін

Порядок ініціювання, підготовки, оприлюднення, обговорення, експертизи, розгляду, голосування, референдуму, перевірки, набрання чинності, оскарження і контролю за змінами до Конституції визначається Конституцією і спеціальними законами України.

Такі закони не можуть звужувати незмінне ядро Конституції, скасовувати роль Українського народу як джерела влади, усувати висновки Конституційного Суду або Охоронителів Нації там, де вони передбачені Конституцією, чи створювати процедуру прихованого самознищення держави.

Пояснення для громадян

Цей розділ відповідає на питання: чи можна за допомогою самої Конституції знищити Україну?

Відповідь — ні.

Конституція має дозволяти Україні розвиватися. Держава змінюється, технології змінюються, війна створює нові виклики, суспільство набуває нового досвіду. Тому Конституція не має бути мертвою. Її можна змінювати, уточнювати і вдосконалювати.

Але Конституція не може бути інструментом самогубства держави. Не можна через парламентську більшість, референдум, надзвичайний стан, воєнний тиск або цифрову маніпуляцію скасувати незалежність України, передати її державі-агресору, встановити диктатуру, скасувати вибори, знищити права людини або позбавити Український народ права бути джерелом влади.

Саме для цього вводиться поняття незмінного ядра Конституції. Це те, що не можна скасувати навіть формально правильною процедурою.

Охоронителі Нації і Конституційний Суд мають бути запобіжниками. Вони не замінюють народ, але мають зупинити спробу використати юридичну процедуру для руйнування держави.

Головна ідея проста: Конституція — це не тільки правила влади. Це договір поколінь про те, що Україна має залишитися вільною.