Розділ XXII. Екологічна безпека, здоров’я людини і якість життя

Розділ XXII. Екологічна безпека, здоров’я людини і якість життя

Короткий зміст

Цей розділ поєднує екологічну безпеку і здоров’я людини в одну конституційну систему якості життя Українського народу.

Україна є не лише територією держави, а життєвим простором Українського народу: землею, водою, повітрям, лісами, ґрунтами, річками, морями, степами, містами, селами, природою, медициною, здоров’ям, довголіттям, психічною стійкістю і безпекою майбутніх поколінь.

Екологія — це здоров’я країни. Медицина — це захист людини. Разом вони формують якість життя Українського народу.

Розділ встановлює право людини на безпечне довкілля, чисту воду, повітря, здорові ґрунти, екологічну інформацію, захист від забруднення, відшкодування екологічної шкоди, участь громад у прийнятті рішень, принцип “забруднювач платить”, відповідальність за екоцид, відновлення територій після війни, кліматичну стійкість і захист майбутніх поколінь.

Одночасно розділ закріплює право на охорону здоров’я, мінімальний базовий безоплатний пакет медичних послуг, загальнообов’язкове медичне страхування, страхову субсидію після подання податкової декларації, солідарний медичний страховий фонд, відповідальність держави і громад за медичну мережу, екстрену медицину, доказове лікування, права пацієнта, психічне здоров’я, ветеранську медицину, реабілітацію, дитяче здоров’я, ліки, медичні дані, телемедицину і AI в медицині.

Основні положення

1. Екологічна безпека, здоров’я людини і якість життя є конституційними цінностями України.
2. Право на життя неможливе без права на безпечне середовище життя.
3. Політика охорони здоров’я не може бути відокремлена від екологічної політики.
4. Забруднення повітря, води, ґрунтів, їжі, житлового середовища і територій війни безпосередньо впливає на життя, здоров’я, тривалість життя, репродуктивне здоров’я, психічний стан і майбутні покоління.
5. Вода, ґрунти, ліси, степи, річки, моря і природні екосистеми є частиною національного багатства.
6. Хто створює екологічну шкоду, той платить за попередження, усунення, відновлення і компенсацію.
7. Екологічна інформація не може бути таємницею забруднювача.
8. Екоцид, воєнна екологічна шкода, мінування, токсичне забруднення, руйнування водних систем, промислові аварії і радіаційні ризики є злочинами проти життя нинішніх і майбутніх поколінь.
9. Відновлення України після війни має бути екологічно безпечним, здоровим і придатним для життя.
10. Кліматична політика має посилювати Україну, а не знищувати її економіку.
11. Кожна людина має право на охорону здоров’я, медичну допомогу і гідне ставлення в системі охорони здоров’я.
12. Держава гарантує мінімальний базовий безоплатний пакет медичних послуг.
13. В Україні діє система загальнообов’язкового медичного страхування.
14. Право на страхову субсидію, пільгу або частку державного фінансування медичного страхування визначається після подання податкової декларації за попередній рік на основі офіційного доходу особи або домогосподарства.
15. Громади несуть основну відповідальність за утримання базової медичної мережі, а держава забезпечує стандарти, субвенції, фінансове вирівнювання і національні програми.
16. Психічне здоров’я, ветеранська медицина, реабілітація, протезування і захист медичних даних є частиною охорони здоров’я.
17. Корупція в екології і медицині є прямою загрозою життю, здоров’ю і безпеці Українського народу.

Основні принципи

• Екологія і здоров’я людини є єдиною системою якості життя.
• Держава не має права будувати майбутнє на отруєній землі, мертвих річках, вирубаних лісах і знищеному здоров’ї людей.
• Право на безпечне довкілля є частиною права на життя і гідність.
• Забруднювач платить.
• Екологічна інформація має бути відкритою.
• Медицина має лікувати людину, а не принижувати її чергами, бідністю, корупцією або байдужістю.
• Держава гарантує базовий медичний мінімум.
• Загальнообов’язкове медичне страхування фінансує лікування.
• Громади утримують базову медичну мережу.
• Добровільне приватне медичне страхування може бути лише додатковим.
• Медичні дані і AI в медицині повинні служити людині, а не замінювати її права.

Нормативний текст

Стаття 1. Екологічна безпека, здоров’я людини і якість життя як конституційна цінність

Екологічна безпека, здоров’я людини, довголіття, психічна стійкість, доступна медична допомога і якість життя є конституційними цінностями України.

Україна визнає, що життєвий простір Українського народу включає землю, воду, повітря, ґрунти, ліси, річки, моря, степи, природні екосистеми, міста, села, житло, працю, медицину, харчування, безпеку, психічне здоров’я і умови для здорового життя.

Держава, громади, бізнес і громадяни несуть спільну відповідальність за екологічне та фізичне здоров’я Українського народу.

Стаття 2. Єдність екологічного і людського здоров’я

Екологічна безпека і здоров’я людини є взаємопов’язаними основами якості життя Українського народу.

Держава визнає, що забруднення повітря, води, ґрунтів, їжі, житлового середовища, промислових територій, зон бойових дій, природних екосистем та інших елементів життєвого простору безпосередньо впливає на життя, здоров’я, тривалість життя, репродуктивне здоров’я, психічний стан і майбутні покоління.

Політика охорони здоров’я не може бути відокремлена від екологічної політики, а екологічна політика не може ігнорувати наслідки для здоров’я людини.

Стаття 3. Право людини на безпечне довкілля

Кожна людина має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, чисте повітря, безпечну питну воду, здорові ґрунти, безпечну їжу, доступ до природи, екологічну інформацію і захист від екологічної шкоди.

Право на життя неможливе без права на безпечне середовище життя.

Кожна людина має право на відшкодування шкоди, завданої її життю, здоров’ю, майну або умовам проживання внаслідок екологічного порушення.

Стаття 4. Вода, повітря, ґрунти і природні екосистеми

Вода є умовою життя Українського народу і не може бути предметом корупційного, монопольного або безвідповідального привласнення.

Держава забезпечує охорону річок, озер, підземних вод, джерел питної води, Чорного моря, Азовського моря, водно-болотних угідь, малих річок та інших водних систем.

Ґрунти України, зокрема чорноземи, є живим капіталом майбутніх поколінь, основою продовольчої безпеки, здорового харчування і національного багатства.

Ліси, степи, річкові долини, болота, гори, природоохоронні території і біорізноманіття є частиною життєвого простору України і підлягають особливому захисту.

Стаття 5. Екологічна відповідальність і принцип “забруднювач платить”

Особа, підприємство, орган влади або інший суб’єкт, який створює екологічну шкоду, зобов’язаний оплатити попередження, усунення, відновлення, компенсацію і наслідки такої шкоди.

Принцип “забруднювач платить” поширюється на промислове забруднення, токсичні відходи, незаконні сміттєзвалища, забруднення води, повітря, ґрунтів, шкоду здоров’ю людей, руйнування природних екосистем, приховування аварій та інші екологічні порушення.

Бізнес має право на розвиток, але не має права отримувати прибуток ціною отруєння людей, знищення природи, приховування шкоди, підкупу контролюючих органів або перекладання витрат на громаду.

Стаття 6. Екологічна інформація, участь громад і екологічна експертиза

Кожна людина і кожна громада мають право на достовірну, своєчасну, зрозумілу і відкриту екологічну інформацію.

Екологічна інформація про якість повітря, води, ґрунтів, відходи, викиди, скиди, аварії, дозволи, власників, екологічні ризики, стан природних об’єктів і вплив на здоров’я не може бути прихована в інтересах забруднювача.

Громади мають право брати участь у прийнятті рішень щодо будівництва, промислових об’єктів, видобутку, вирубки, забудови, водокористування, поводження з відходами та інших рішень, які впливають на їхній життєвий простір.

Великі проєкти, що можуть істотно вплинути на довкілля або здоров’я людей, підлягають незалежній оцінці впливу на довкілля і здоров’я. Жоден великий проєкт не має права купити дозвіл на отруєння людей.

Стаття 7. Відходи, переробка і циркулярна економіка

Україна розвиває систему зменшення відходів, повторного використання, сортування, переробки, безпечного захоронення, відповідальності виробника і циркулярної економіки.

Небезпечні, токсичні, медичні, промислові, електронні, радіоактивні та інші спеціальні відходи підлягають окремому суворому контролю.

Забороняється перетворення України, її регіонів або громад на сміттєві полігони для чужої або власної безвідповідальності.

Стаття 8. Екоцид, воєнна екологічна шкода і відновлення територій

Екоцид проти України є злочином проти Українського народу, природи і майбутніх поколінь.

Держава фіксує, розслідує і домагається відшкодування шкоди, завданої війною довкіллю, здоров’ю людей, водним системам, ґрунтам, лісам, природоохоронним територіям, морям, промисловим об’єктам, критичній інфраструктурі і життєвому простору громад.

Воєнна екологічна шкода включає мінування, токсичне забруднення, руйнування дамб, знищення лісів, пожежі, забруднення вод, хімічні ризики, радіаційні ризики, промислові аварії, забруднення морів, руйнування ґрунтів та інші наслідки війни.

Відновлення деокупованих, прифронтових, зруйнованих, замінованих і забруднених територій має здійснюватися з урахуванням екологічної безпеки, здоров’я людей, прав громад і майбутніх поколінь.

Стаття 9. Кліматична стійкість, енергетичний перехід і життєвий простір

Україна здійснює політику кліматичної стійкості, енергоефективності, адаптації до спеки, посух, паводків, дефіциту води, екстремальних погодних явищ та інших довгострокових ризиків.

Кліматична політика має посилювати Україну, її енергетичну безпеку, промисловість, громади, сільське господарство, обороноздатність і якість життя, а не знищувати економіку непродуманими рішеннями.

Містобудування, забудова, транспортна політика, промислове розміщення, житлова політика і благоустрій мають враховувати вплив на здоров’я людей, довкілля і якість життя.

Стаття 10. Право на охорону здоров’я і медичну допомогу

Кожна людина має право на охорону здоров’я, медичну допомогу, профілактику хвороб, гідне ставлення в системі охорони здоров’я, захист від небезпечних хвороб і доступ до життєво необхідного лікування.

Здоров’я людини є не лише приватною справою, а основою гідності, свободи, працездатності, родини, демографічної стійкості, обороноздатності та майбутнього Українського народу.

Медицина має лікувати людину, а не принижувати її чергами, бідністю, корупцією або байдужістю.

Життя і здоров’я людини не можуть залежати від хабаря, знайомства або місця проживання.

Стаття 11. Мінімальний базовий безоплатний пакет медичних послуг

Держава гарантує кожній людині мінімальний базовий безоплатний пакет медичних послуг у межах, визначених Конституцією і законом.

Мінімальний базовий безоплатний пакет включає щонайменше: екстрену і невідкладну медичну допомогу; первинну медичну допомогу і доступ до сімейного лікаря; невідкладну допомогу при станах, що загрожують життю; базову медичну допомогу дітям; допомогу під час вагітності, пологів і післяпологового періоду; вакцинацію; базові профілактичні огляди і скринінги; лікування соціально небезпечних і епідемічно значимих хвороб; базову психічну і кризову допомогу; паліативну допомогу; базову реабілітаційну допомогу; інші життєво необхідні медичні послуги, визначені законом.

Держава може розширювати мінімальний базовий безоплатний пакет, але не може звужувати його нижче рівня, необхідного для захисту життя, гідності, базового здоров’я і невідкладної допомоги.

Нестача коштів, бюрократична бездіяльність, місце проживання, віддаленість громади, соціальний статус або відсутність зв’язків не можуть бути підставою для відмови в екстреній, невідкладній або життєво необхідній допомозі.

Стаття 12. Загальнообов’язкове медичне страхування

В Україні діє система загальнообов’язкового медичного страхування, заснована на принципах солідарності, загальності, справедливості, прозорості, цільового використання коштів, рівного доступу до медичної допомоги та захисту людини від фінансового руйнування через хворобу.

Загальнообов’язкове медичне страхування фінансується за рахунок страхових внесків працівників, роботодавців, самозайнятих осіб, підприємців, держави, місцевого самоврядування та інших джерел, визначених законом.

Держава сплачує або співфінансує страхові внески за дітей, осіб з інвалідністю, пенсіонерів, малозабезпечених осіб, безробітних, військовослужбовців, ветеранів, осіб, які постраждали від війни, та інші категорії людей, які об’єктивно не можуть самостійно сплачувати такі внески.

Загальнообов’язкове медичне страхування не скасовує мінімальний базовий безоплатний пакет медичних послуг, гарантований державою.

Добровільне додаткове медичне страхування може існувати лише як розширення, а не як заміна базових гарантій.

Стаття 13. Страхова субсидія і державне співфінансування медичного страхування

Право на страхову субсидію, пільгу або іншу форму державного співфінансування загальнообов’язкового медичного страхування виникає після подання особою податкової декларації або іншого обов’язкового податкового звіту за попередній календарний рік.

На підставі податкової декларації, офіційних доходів, складу сім’ї, соціального статусу та інших законних даних держава визначає рівень доходу особи або домогосподарства і частку страхового внеску, яку сплачує сама особа, роботодавець, громада або держава.

Особа з низьким доходом не може бути позбавлена базового страхового покриття лише через неспроможність самостійно сплатити повний страховий внесок.

Розмір страхової субсидії або державного співфінансування визначається прозоро, за єдиною формулою, на підставі офіційних даних і не може залежати від політичної лояльності, місця проживання, особистих зв’язків, рішення посадової особи на власний розсуд або прихованих критеріїв.

Якщо особа не подала податкову декларацію без поважної причини, держава може тимчасово обмежити право на страхову субсидію або визначити її розмір за наявними офіційними даними, але це не може бути підставою для відмови в екстреній, невідкладній, життєво необхідній або базовій медичній допомозі.

Стаття 14. Солідарний медичний страховий фонд

Для фінансування загальнообов’язкового медичного страхування держава створює або визначає Солідарний медичний страховий фонд України.

Солідарний медичний страховий фонд України є публічним цільовим фондом, кошти якого використовуються виключно для оплати медичних послуг, ліків, профілактики, реабілітації, медичних програм, адміністрування страхування та інших цілей охорони здоров’я, визначених законом.

Кошти загальнообов’язкового медичного страхування не можуть використовуватися для нецільових витрат, політичних програм, прихованого фінансування посадових осіб, покриття загального бюджетного дефіциту або інших потреб, не пов’язаних з охороною здоров’я.

Управління Солідарним медичним страховим фондом здійснюється прозоро, з незалежним аудитом, парламентським контролем, громадським контролем, цифровою звітністю і персональною відповідальністю посадових осіб.

Стаття 15. Розмежування відповідальності держави і громад у сфері охорони здоров’я

Держава визначає національні стандарти, гарантує мінімальний базовий безоплатний пакет медичних послуг, фінансує або співфінансує національні програми, екстрену медичну допомогу, медицину катастроф, епідемічний захист, військову і ветеранську медицину, спеціалізовану допомогу та інші напрями, визначені законом.

Територіальні громади забезпечують утримання базової мережі закладів охорони здоров’я на своїй території, зокрема приміщень, комунальних витрат, базової інфраструктури, доступності, місцевої організації первинної допомоги, медичних пунктів, амбулаторій, центрів первинної медичної допомоги та інших закладів.

Основні витрати на утримання закладів охорони здоров’я громади покриваються з місцевого бюджету, власних доходів громади, державних субвенцій, цільових програм, міжмуніципального співробітництва та інших законних джерел.

Держава забезпечує фінансове вирівнювання і підтримку громад, які через війну, окупацію, руйнування, малу чисельність, віддаленість, бідність або інші об’єктивні обставини не можуть самостійно забезпечити мінімально необхідний рівень медичної інфраструктури.

Стаття 16. Доступність базової медичної мережі громад

Кожна громада забезпечує реальний доступ мешканців до базової медичної мережі з урахуванням чисельності населення, території, транспортної доступності, віку, безпеки, воєнних ризиків, демографічних потреб та стану здоров’я людей.

Базова медична мережа включає первинну допомогу, сімейного лікаря, медичні пункти, амбулаторії, базову профілактику, вакцинацію, маршрутизацію пацієнтів, взаємодію з екстреною допомогою та інші елементи, визначені законом.

Місце проживання людини не може визначати її шанс вижити або отримати базову медичну допомогу.

Стаття 17. Екстрена, невідкладна медицина і медицина катастроф

Екстрена і невідкладна медична допомога надається людині незалежно від її доходу, місця проживання, соціального статусу, громадянства, страхового статусу, наявності документів або можливості оплатити послугу.

Держава забезпечує систему екстреної медичної допомоги, медицину катастроф, готовність до епідемій, техногенних аварій, воєнних дій, масових уражень, радіаційних, хімічних, біологічних та інших надзвичайних ситуацій.

Відмова в екстреній або невідкладній допомозі у випадку загрози життю чи тяжкої шкоди здоров’ю є грубим порушенням прав людини і тягне відповідальність, визначену законом.

Стаття 18. Доказова медицина, якість лікування і права пацієнта

Медицина в Україні базується на доказовості, професійних стандартах, якості лікування, повазі до гідності пацієнта, безпеці медичних послуг і відповідальності за шкоду.

Медицина має лікувати знанням, а не міфами, корупцією або страхом.

Пацієнт має право на інформацію про свій стан здоров’я, діагноз, ризики, методи лікування, альтернативи, прогноз, вартість послуг, джерело фінансування, лікарську таємницю, інформовану згоду, відмову від втручання, другу думку, приватність і гідне ставлення.

Стаття 19. Профілактика, психічне здоров’я, війна і реабілітація

Держава і громади зобов’язані розвивати профілактику хвороб, ранню діагностику, скринінги, вакцинацію, здорове харчування, фізичну активність, боротьбу із залежностями, санітарну освіту, безпечне довкілля і умови для довголіття.

Психічне здоров’я є частиною здоров’я, а не слабкістю людини.

Держава забезпечує спеціальні програми психічного здоров’я для ветеранів, військових, дітей війни, родин загиблих, поранених, полонених, звільнених з полону, внутрішньо переміщених осіб, людей, які пережили окупацію, катування, втрату близьких, насильство або інші травматичні події.

Захисник України не може після фронту воювати з бюрократією за лікування. Медицина не закінчується випискою з лікарні.

Держава забезпечує реабілітацію, протезування, ортезування, відновлення функцій, психологічний супровід, професійну адаптацію, довготривалий догляд і повернення людини до активного життя настільки, наскільки це можливо.

Стаття 20. Материнство, дитяче здоров’я і майбутні покоління

Держава захищає материнство, батьківство, дитяче здоров’я, вагітність, пологи, післяпологовий період, репродуктивне здоров’я, ранній розвиток дитини і здоров’я майбутніх поколінь.

Дитина має право на медичну допомогу, вакцинацію, профілактику, ранню діагностику, психічне здоров’я, безпечне харчування, захист від насильства, екологічно безпечне середовище і доступ до лікування незалежно від доходу сім’ї.

Держава зобов’язана враховувати вплив війни, екологічного забруднення, бідності, стресу, харчування і доступу до медицини на здоров’я дітей і майбутніх поколінь.

Стаття 21. Ліки, медичні закупівлі, дані, телемедицина і AI

Ліки не можуть бути предметом корупційної ренти на хворобі людини.

Держава забезпечує доступ до життєво необхідних ліків, прозорі закупівлі, контроль якості, розвиток національної фармацевтики, захист від фальсифікованих ліків і недопущення монопольного завищення цін на критично важливі препарати.

Медичні дані людини є особливо чутливими даними і підлягають підвищеному захисту. Медичні дані людини мають служити лікуванню, а не контролю, дискримінації чи комерційній експлуатації.

Телемедицина, цифрові медичні сервіси і AI можуть використовуватися для підвищення доступності, якості, швидкості і точності медичної допомоги, але не можуть скасовувати права пацієнта, лікарську відповідальність, пояснення рішення і людський перегляд.

AI в медицині є допоміжним інструментом, а не самостійним носієм медичної влади над людиною.

Стаття 22. Медичні працівники і професійна гідність

Медичні працівники мають право на гідні умови праці, професійну незалежність, безпеку, справедливу оплату, захист від насильства, постійне навчання, професійну етику і повагу суспільства.

Держава не може вимагати якісної медицини, принижуючи медичних працівників бідністю, перевантаженням, безправ’ям або бюрократичним тиском.

Медичний працівник зобов’язаний діяти професійно, доброчесно, з повагою до гідності пацієнта, на основі доказової медицини і медичної етики.

Стаття 23. Антикорупційні стандарти в медицині та екології

Хвороба людини не може бути джерелом корупційного заробітку.

Екологічна шкода не може бути прикрита купленим дозволом, фіктивною експертизою або політичним впливом.

Держава встановлює жорсткі антикорупційні стандарти у сфері медицини, екології, медичних закупівель, страхових коштів, екологічних дозволів, оцінки впливу на довкілля, поводження з відходами, відновлення територій і компенсації шкоди.

Фінансування охорони здоров’я, медичного страхування, екологічного відновлення, закупівель, субвенцій, обладнання, реабілітації і спеціальних програм здійснюється прозоро, публічно і підлягає громадському контролю.

Стаття 24. Цифровий екологічний і медичний моніторинг

Держава створює відкриті цифрові системи екологічного моніторингу, медичної статистики, якості послуг, фінансування, закупівель, субвенцій, скарг, черг, доступності послуг, екологічних дозволів, аварій, забруднення і відновлення територій.

Такі системи мають бути доступними для громадян, громад, науковців, журналістів, органів контролю та громадського нагляду з дотриманням захисту персональних і медичних даних.

Цифровий моніторинг не може використовуватися для незаконного стеження за людиною, дискримінації, комерційної експлуатації медичних даних або приховування реального стану довкілля.

Стаття 25. Спеціальні закони про екологічну безпеку, охорону здоров’я і якість життя

Порядок реалізації права на безпечне довкілля, охорону здоров’я, медичну допомогу, мінімальний базовий безоплатний пакет, загальнообов’язкове медичне страхування, страхову субсидію, медичні фонди, екологічний моніторинг, відшкодування шкоди, екоцид, медичні дані, телемедицину, AI в медицині, медичні закупівлі, екологічні дозволи, поводження з відходами, відновлення територій і відповідальність визначаються Конституцією і законами України.

Такі закони не можуть скасовувати право людини на життя, гідність, екстрену медичну допомогу, мінімальний базовий безоплатний пакет, судовий захист, екологічну інформацію, участь громад і захист від шкоди довкіллю.

Пояснення для громадян

Цей розділ об’єднує екологію і медицину, тому що це не дві окремі теми. Брудна вода, отруєне повітря, знищені ґрунти, токсичні відходи, корупційна забудова, наслідки війни і промислові аварії прямо впливають на здоров’я людей.

Держава не може казати, що лікує людей, якщо одночасно дозволяє отруювати воду, повітря, їжу і землю. Так само держава не може говорити про екологію, не враховуючи здоров’я конкретної людини.

Розділ встановлює просту формулу: екологія — це здоров’я країни, медицина — це захист людини, а разом вони формують якість життя.

У сфері екології розділ захищає право на чисте повітря, воду, землю, природні екосистеми, відкриту екологічну інформацію, участь громад, відповідальність забруднювача, відшкодування шкоди і відновлення територій після війни.

У сфері медицини розділ гарантує базовий безоплатний пакет медичної допомоги, загальнообов’язкове медичне страхування, страхові субсидії для людей з нижчим доходом, відповідальність громад за медичну мережу, екстрену допомогу, доказову медицину, права пацієнта, психічне здоров’я, ветеранську медицину, реабілітацію, доступ до ліків і захист медичних даних.

Головна ідея: Україна має відновитися після війни не як територія швидкого освоєння і корупційної забудови, а як безпечний, здоровий, придатний для життя простір Українського народу і майбутніх поколінь.