Головна›Зміст›Розділ X. Кабінет Міністрів і виконавча влада

Цей розділ визначає Кабінет Міністрів України як вищий колегіальний орган виконавчої влади, який забезпечує виконання Конституції і законів України, реалізацію державної політики, управління системою виконавчої влади, виконання Державного бюджету України, захист прав людини, оборонну, економічну, соціальну, гуманітарну, цифрову, екологічну та відновлювальну політику держави.

Перейти до тексту Аналітика змін Обговорення Подати пропозицію
Текст розділуВідкрити

Розділ X. Кабінет Міністрів України і виконавча влада

Короткий зміст

Цей розділ визначає Кабінет Міністрів України як вищий колегіальний орган виконавчої влади, який забезпечує виконання Конституції і законів України, реалізацію державної політики, управління системою виконавчої влади, виконання Державного бюджету України, захист прав людини, оборонну, економічну, соціальну, гуманітарну, цифрову, екологічну та відновлювальну політику держави.

Кабінет Міністрів України формується в системі виконавчої відповідальності Президента-Гетьмана України та набуває повноважень після затвердження Верховною Радою України. Така модель не допускає перетворення уряду на парламентський коаліційний трофей або на особисту адміністрацію Президента-Гетьмана України.

Кабінет Міністрів України має подвійну відповідальність: перед Президентом-Гетьманом України — за виконавчу політику держави, перед Верховною Радою України — за законність, бюджет, доброчесність, використання публічних коштів, права людини і парламентський контроль.

Розділ встановлює порядок формування уряду, статус Прем’єр-міністра України, вимоги до членів Кабінету Міністрів України, повноваження уряду, парламентський контроль, порядок звільнення окремих членів уряду, межу такого звільнення, порядок відставки уряду, статус тимчасового уряду, принципи державної служби, відкритість і цифрову прозорість виконавчої влади.

Основні принципи

  • Кабінет Міністрів України є вищим колегіальним органом виконавчої влади.
  • Кабінет Міністрів України формується в системі виконавчої відповідальності Президента-Гетьмана України.
  • Кабінет Міністрів України набуває повноважень після затвердження Верховною Радою України.
  • Кабінет Міністрів України не є органом парламентського коаліційного торгу.
  • Кабінет Міністрів України не є особистою адміністрацією Президента-Гетьмана України.
  • Кабінет Міністрів України має подвійну відповідальність.
  • Прем’єр-міністр України організовує роботу Кабінету Міністрів України.
  • Міністри несуть персональну відповідальність за відповідні напрями державної політики.
  • Виконавча влада діє на основі Конституції, законності, прав людини, доброчесності, професійності, відкритості, цифрової прозорості та публічного інтересу.
  • Державна служба є професійною, політично нейтральною і захищеною від партійного, приватного, олігархічного та зовнішнього захоплення.
  • Верховна Рада України може звільняти окремих членів Кабінету Міністрів України більшістю від її конституційного складу, але не більше однієї третини персонального складу уряду.
  • Звільнення більшої кількості членів Кабінету Міністрів України вважається політичною недовірою до уряду і потребує не менш як двох третин голосів від конституційного складу Верховної Ради України.
  • Це правило не може бути обійдене шляхом послідовного звільнення міністрів по одному.
  • Тимчасовий уряд забезпечує безперервність управління, але не має права ухвалювати стратегічні довгострокові рішення, крім невідкладних випадків оборони, безпеки або запобігання істотній шкоді державі.

Нормативний текст

Стаття 1. Статус Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України є вищим колегіальним органом виконавчої влади в Україні.

Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції України, законів України, Державного бюджету України, державних програм, міжнародних зобов’язань України та рішень, ухвалених у межах Конституції.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на всій території України, крім територій, на яких здійснення повноважень є тимчасово неможливим у зв’язку з окупацією, бойовими діями або іншими обставинами, визначеними законом.

Кабінет Міністрів України діє на основі Конституції, законності, служіння Українському народові, прав людини, доброчесності, професійності, публічного інтересу, відкритості, цифрової прозорості, відповідальності та ефективності.

Стаття 2. Місце Кабінету Міністрів України в системі влади

Кабінет Міністрів України діє в системі виконавчої відповідальності Президента-Гетьмана України та парламентського контролю Верховної Ради України.

Кабінет Міністрів України не є органом парламентського коаліційного торгу, розподілу посад між політичними фракціями, партіями, депутатськими групами або приватними центрами впливу.

Кабінет Міністрів України не є особистою адміністрацією Президента-Гетьмана України, партійною вертикаллю, олігархічним інструментом або приватною системою управління.

Кабінет Міністрів України має власну конституційну суб’єктність як вищий орган виконавчої влади, але здійснює її лише в межах Конституції, законів України, затвердженого складу уряду і державної виконавчої політики.

Стаття 3. Формування Кабінету Міністрів України

Президент-Гетьман України вносить на затвердження Верховної Ради України кандидатуру Прем’єр-міністра України та персональний склад Кабінету Міністрів України.

Подання Президента-Гетьмана України щодо Прем’єр-міністра України та персонального складу Кабінету Міністрів України має бути публічним, мотивованим і містити відомості про професійність, доброчесність, громадянство, відсутність конфлікту інтересів та відповідність кандидатів вимогам Конституції і закону.

Верховна Рада України розглядає подання Президента-Гетьмана України у строк, визначений Конституцією і законом.

Кабінет Міністрів України набуває повноважень лише після затвердження Верховною Радою України.

Президент-Гетьман України не має права одноосібно надати Кабінету Міністрів України повноваження без затвердження Верховною Радою України.

Верховна Рада України не має права самостійно формувати Кабінет Міністрів України або розподіляти урядові посади між фракціями, партіями, депутатськими групами чи політичними союзами.

Стаття 4. Затвердження Кабінету Міністрів України Верховною Радою України

Кабінет Міністрів України затверджується Верховною Радою України більшістю від її конституційного складу.

Затвердження Кабінету Міністрів України означає надання уряду державного виконавчого мандата для здійснення виконавчої влади відповідно до Конституції.

Верховна Рада України може затвердити Кабінет Міністрів України як персональний склад уряду або відмовити в затвердженні у порядку, визначеному Конституцією і законом.

Відмова у затвердженні Кабінету Міністрів України має бути публічно мотивованою.

У разі незатвердження Кабінету Міністрів України Президент-Гетьман України у строк, визначений законом, вносить нове або змінене подання.

Процедура повторного подання і розгляду складу Кабінету Міністрів України не може використовуватися для блокування виконавчої влади, узурпації влади, парламентського торгу за посади або примусу до формування уряду всупереч Конституції.

Стаття 5. Подвійна відповідальність Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом-Гетьманом України за виконавчу політику держави, державне управління, реалізацію стратегічного курсу, оборонну координацію, міжнародні зобов’язання та безперервність виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України з питань виконання законів, Державного бюджету України, використання публічних коштів, доброчесності, прав людини, державних програм, парламентського контролю і публічної відповідальності.

Подвійна відповідальність Кабінету Міністрів України не створює підпорядкування уряду парламентській коаліції.

Подвійна відповідальність Кабінету Міністрів України не дає Президенту-Гетьману України права перетворити уряд на особисту, партійну, родинну, олігархічну або позаконституційну вертикаль.

Кабінет Міністрів України зобов’язаний відмовитися від виконання явно неконституційного або злочинного наказу, розпорядження чи доручення.

Стаття 6. Прем’єр-міністр України

Прем’єр-міністр України очолює Кабінет Міністрів України та організовує його роботу.

Прем’єр-міністр України координує діяльність членів Кабінету Міністрів України, забезпечує виконання урядової програми, законів України, Державного бюджету України, рішень Кабінету Міністрів України і державної виконавчої політики.

Прем’єр-міністр України не є главою держави, не є самостійним центром зовнішньої політики, не є Верховним Головнокомандувачем і не може підміняти Президента-Гетьмана України у його конституційних повноваженнях.

Прем’єр-міністр України не є представником парламентської коаліції або політичним розпорядником міністерських посад.

Прем’єр-міністр України несе персональну відповідальність за організацію роботи Кабінету Міністрів України, координацію міністрів, своєчасність урядових рішень, законність урядової діяльності та виконання рішень, ухвалених у межах Конституції.

Стаття 7. Члени Кабінету Міністрів України

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри України та інші члени уряду у випадках, визначених законом.

Міністр України очолює відповідний напрям державної політики, забезпечує роботу міністерства, виконує Конституцію і закони України та несе персональну відповідальність за результати діяльності у відповідній сфері.

Член Кабінету Міністрів України несе відповідальність не лише перед Президентом-Гетьманом України і Верховною Радою України, а й перед Українським народом як носієм суверенітету.

Член Кабінету Міністрів України зобов’язаний діяти професійно, доброчесно, відкрито, в інтересах держави і людини, а не в інтересах партії, бізнес-групи, олігархічного центру, іноземного впливу або приватної мережі.

Стаття 8. Вимоги до членів Кабінету Міністрів України

Членом Кабінету Міністрів України може бути громадянин України, який має єдине громадянство України, володіє державною мовою, має належну професійну спроможність, відповідає вимогам доброчесності та не перебуває у залежності, несумісній із державною посадою.

Членом Кабінету Міністрів України не може бути особа, яка має громадянство іншої держави, множинне громадянство, право постійного проживання в іншій державі, правову, політичну, фінансову або службову залежність від іншої держави, держави-агресора, окупаційної структури, олігархічної групи, кримінальної організації або зовнішнього центру впливу.

Членом Кабінету Міністрів України не може бути особа, засуджена за державну зраду, злочини проти основ національної безпеки, корупційний злочин, незаконне збагачення, воєнний злочин, злочин проти людяності, терористичний злочин, умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Кандидат на посаду члена Кабінету Міністрів України зобов’язаний подати декларацію громадянства, доброчесності, майна, доходів, витрат, корпоративних прав, фінансових зобов’язань, рахунків, цифрових активів, конфліктів інтересів і зв’язків, що можуть впливати на незалежність виконання повноважень.

Вимоги до членів Кабінету Міністрів України мають гарантувати доброчесність, професійність, громадянську вірність Україні та незалежність від зовнішнього, олігархічного і кримінального впливу, але не можуть використовуватися для політичної дискримінації.

Порядок перевірки відповідності членів Кабінету Міністрів України вимогам Конституції і закону визначається законом.

Стаття 9. Програма діяльності Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України діє на основі програми діяльності, що відповідає Конституції, законам України, Державному бюджету України, державним стратегіям, правам людини, оборонним потребам, міжнародним зобов’язанням України та публічному інтересу.

Програма діяльності Кабінету Міністрів України подається до Верховної Ради України у строк, визначений законом.

Програма діяльності Кабінету Міністрів України має бути публічною, зрозумілою для громадян, вимірюваною за цілями, строками, відповідальними органами, бюджетними наслідками і очікуваними результатами.

Кабінет Міністрів України щороку звітує про виконання програми діяльності перед Верховною Радою України і Українським народом.

Стаття 10. Повноваження Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України:

  1. забезпечує виконання Конституції і законів України;
  2. забезпечує виконання Державного бюджету України;
  3. здійснює економічну, соціальну, гуманітарну, освітню, наукову, культурну, медичну, екологічну, цифрову, інфраструктурну, відновлювальну та іншу державну політику;
  4. організовує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
  5. забезпечує захист прав і свобод людини у сфері виконавчої влади;
  6. забезпечує управління державним майном у межах закону;
  7. забезпечує фінансову дисципліну, прозорість публічних коштів і ефективність державних витрат;
  8. бере участь у забезпеченні обороноздатності, мобілізаційної готовності, цивільного захисту та національного спротиву в межах Конституції і закону;
  9. забезпечує реалізацію державної політики відновлення, розвитку громад і критичної інфраструктури;
  10. забезпечує функціонування цифрової держави, захист персональних даних і кіберстійкість органів виконавчої влади;
  11. здійснює інші повноваження, визначені Конституцією і законом.

Кабінет Міністрів України не може перебирати законодавчу владу, підміняти Верховну Раду України, змінювати закон своїми актами, звужувати права людини поза законом або діяти поза межами Конституції.

Стаття 11. Акти Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження в межах Конституції та законів України.

Акти Кабінету Міністрів України є обов’язковими до виконання, якщо вони ухвалені в межах його повноважень і не суперечать Конституції та законам України.

Акти Кабінету Міністрів України не можуть мати силу закону, змінювати закон, скасовувати закон, зупиняти дію закону або встановлювати відповідальність, не передбачену законом.

Акти Кабінету Міністрів України підлягають офіційному оприлюдненню, крім випадків, прямо визначених законом з міркувань оборони, безпеки або захисту персональних даних.

Акт Кабінету Міністрів України, що суперечить Конституції або закону, може бути оскаржений до суду в порядку, визначеному законом.

Стаття 12. Відносини Кабінету Міністрів України з Президентом-Гетьманом України

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу політику держави в системі виконавчої відповідальності Президента-Гетьмана України.

Президент-Гетьман України має право вимагати від Кабінету Міністрів України звіту, пояснень, виконання державної виконавчої політики та усунення порушень у діяльності уряду.

Президент-Гетьман України може ініціювати заміну Прем’єр-міністра України або окремого члена Кабінету Міністрів України в порядку, визначеному Конституцією і законом.

Заміна Прем’єр-міністра України або члена Кабінету Міністрів України, призначення якого потребує затвердження Верховної Ради України, здійснюється лише після відповідного рішення Верховної Ради України.

Кабінет Міністрів України не зобов’язаний і не має права виконувати явно неконституційний або злочинний наказ Президента-Гетьмана України.

Стаття 13. Відносини Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України

Кабінет Міністрів України підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України у формах, визначених Конституцією і законом.

Верховна Рада України здійснює парламентський контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України щодо законності, бюджету, публічних коштів, державних програм, прав людини, доброчесності, антикорупційної політики, оборонних витрат і виконання законів.

Кабінет Міністрів України, Прем’єр-міністр України, міністри та керівники органів виконавчої влади зобов’язані з’являтися на засідання Верховної Ради України, її комітетів і тимчасових слідчих комісій у випадках, визначених Конституцією і законом.

Кабінет Міністрів України зобов’язаний надавати Верховній Раді України документи, дані, пояснення та звіти, необхідні для парламентського контролю, крім випадків, прямо обмежених законом з міркувань оборони, безпеки або захисту персональних даних.

Парламентський контроль не може підміняти оперативне управління виконавчою владою.

Стаття 14. Звільнення окремих членів Кабінету Міністрів України

Верховна Рада України має право звільнити окремого члена Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Таке звільнення є формою персональної відповідальності відповідного члена Кабінету Міністрів України і не є вотумом недовіри всьому Кабінету Міністрів України.

Верховна Рада України не може протягом строку діяльності одного складу Кабінету Міністрів України звільнити за процедурою персональної відповідальності більше однієї третини членів Кабінету Міністрів України від персонального складу уряду, затвердженого Верховною Радою України.

Якщо кількість членів Кабінету Міністрів України, яких Верховна Рада України пропонує звільнити або вже звільнила за процедурою персональної відповідальності, перевищує одну третину затвердженого персонального складу уряду, таке рішення вважається рішенням про політичну недовіру до Кабінету Міністрів України і може бути ухвалене лише не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Звільнення членів Кабінету Міністрів України не може бути штучно поділене на кілька окремих голосувань з метою обходу конституційної вимоги про дві третини голосів.

До однієї третини складу Кабінету Міністрів України зараховуються всі члени уряду, звільнені Верховною Радою України за процедурою персональної відповідальності протягом строку діяльності відповідного складу Кабінету Міністрів України, незалежно від часу такого звільнення.

Якщо одна третина складу Кабінету Міністрів України не становить цілого числа, гранична кількість членів уряду, які можуть бути звільнені за процедурою персональної відповідальності, визначається шляхом округлення до меншого цілого числа.

Підставами для звільнення окремого члена Кабінету Міністрів України можуть бути порушення Конституції або закону, невиконання урядової програми, недоброчесність, корупційні ризики, неефективне використання публічних коштів, порушення прав людини, загроза національній безпеці, професійна неспроможність або інші підстави, визначені законом.

Рішення Верховної Ради України про звільнення окремого члена Кабінету Міністрів України має бути публічно обґрунтованим.

Президент-Гетьман України зобов’язаний у строк, визначений законом, внести нову кандидатуру на відповідну посаду, якщо інший порядок не встановлено Конституцією.

Стаття 15. Звільнення Прем’єр-міністра України

Верховна Рада України має право звільнити Прем’єр-міністра України не менш як двома третинами від її конституційного складу.

Звільнення Прем’єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

Рішення про звільнення Прем’єр-міністра України має бути публічно мотивованим.

Звільнення Прем’єр-міністра України не може бути використане для узурпації влади, блокування виконавчої влади, примусу до коаліційного розподілу посад або знищення безперервності державного управління.

Стаття 16. Політична недовіра до значної частини Кабінету Міністрів України

Звільнення більше однієї третини персонального складу Кабінету Міністрів України є політичною недовірою до уряду як цілісного складу.

Політична недовіра до значної частини Кабінету Міністрів України може бути висловлена Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу.

У разі ухвалення такого рішення Кабінет Міністрів України вважається таким, що втратив парламентську довіру, і переходить у режим тимчасового уряду до затвердження нового складу Кабінету Міністрів України в порядку, визначеному Конституцією.

Ця процедура не скасовує права Верховної Ради України звільнити Прем’єр-міністра України двома третинами від її конституційного складу, що має наслідком відставку всього Кабінету Міністрів України.

Стаття 17. Відставка Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом-Гетьманом України у порядку, визначеному Конституцією і законом.

Кабінет Міністрів України вважається таким, що пішов у відставку, у разі:

  1. звільнення Прем’єр-міністра України;
  2. дострокового припинення повноважень Президента-Гетьмана України;
  3. висловлення політичної недовіри до значної частини Кабінету Міністрів України;
  4. добровільної відставки Кабінету Міністрів України, прийнятої в порядку, визначеному законом;
  5. інших випадків, прямо передбачених Конституцією.

Відставка Кабінету Міністрів України не зупиняє виконавчу владу і не створює вакууму державного управління.

Стаття 18. Тимчасовий уряд

Кабінет Міністрів України, повноваження якого припинені, продовжує виконувати обов’язки як тимчасовий уряд до затвердження нового складу Кабінету Міністрів України.

Тимчасовий уряд забезпечує безперервність державного управління, виконання законів, поточне виконання бюджету, функціонування міністерств, соціальні виплати, безпеку, оборону, міжнародні зобов’язання та невідкладні державні функції.

Тимчасовий уряд не має права ухвалювати стратегічні кадрові, бюджетні, боргові, приватизаційні, ресурсні, концесійні, довгострокові міжнародні або інші рішення, що створюють тривалі зобов’язання для держави, крім випадків невідкладної оборони, безпеки, надзвичайної ситуації або запобігання істотній шкоді державі.

Рішення тимчасового уряду, ухвалені з посиланням на невідкладність, підлягають обов’язковому публічному обґрунтуванню та подальшому парламентському контролю.

Президент-Гетьман України зобов’язаний у строк, визначений Конституцією, внести на затвердження Верховної Ради України нову кандидатуру Прем’єр-міністра України та новий персональний склад Кабінету Міністрів України.

Верховна Рада України зобов’язана розглянути відповідне подання у строк, визначений Конституцією.

Стаття 19. Міністерства і центральні органи виконавчої влади

Система виконавчої влади складається з міністерств, центральних органів виконавчої влади, служб, агентств, інспекцій, регуляторів, державних адміністрацій або інших органів виконавчого представництва на місцях, якщо такі органи передбачені Конституцією і законом.

Міністерство формує та реалізує державну політику у визначеній сфері в межах Конституції, законів України, програми діяльності Кабінету Міністрів України і рішень уряду.

Центральні органи виконавчої влади виконують адміністративні, сервісні, регуляторні, контрольні, інспекційні або інші функції, визначені законом.

Створення, реорганізація і ліквідація міністерств та інших центральних органів виконавчої влади здійснюються в порядку, визначеному Конституцією і законом, з урахуванням функціональної необхідності, ефективності, недопущення дублювання повноважень і захисту прав людини.

Органи виконавчої влади не можуть створюватися для прихованого контролю над громадянами, обходу парламентського контролю, обслуговування приватних інтересів або дублювання конституційних органів.

Стаття 20. Державна служба

Державна служба є професійною, політично нейтральною, доброчесною, компетентною, відкритою і стабільною службою Українському народові.

Державний службовець зобов’язаний діяти на підставі Конституції і законів України, професійно, неупереджено, доброчесно, без партійної, приватної, олігархічної, кримінальної або зовнішньої залежності.

Державна служба не може бути партійною здобиччю після виборів, інструментом політичної помсти, приватного контролю, олігархічного впливу або корупційного збагачення.

Призначення на посади державної служби здійснюється на основі відкритого конкурсу, професійності, доброчесності та рівного доступу, крім випадків, прямо визначених законом.

Державний службовець не зобов’язаний виконувати явно незаконний, неконституційний або злочинний наказ.

Стаття 21. Відкритість і цифрова прозорість виконавчої влади

Кабінет Міністрів України та органи виконавчої влади зобов’язані забезпечувати відкритість рішень, публічність даних, цифрову прозорість, доступ громадян до інформації та захист персональних даних.

Рішення Кабінету Міністрів України, міністерств та інших органів виконавчої влади мають бути доступними громадянам у зрозумілій, відкритій і цифровій формі, крім випадків, прямо визначених законом.

Державні дані, що не становлять законної таємниці і не порушують права людини, мають бути відкритими для громадського контролю, аналізу, журналістики, науки, громадських ініціатив і цифрового народовладдя.

Автоматизовані системи, алгоритми, штучний інтелект або цифрові платформи, що використовуються органами виконавчої влади для ухвалення або підготовки рішень щодо людини, мають відповідати Конституції, правам людини, принципам прозорості, пояснюваності, людського перегляду і відповідальності.

Цифрова прозорість не може використовуватися для масового стеження, політичного контролю, дискримінації або порушення приватності.

Стаття 22. Заборона зловживання виконавчою владою

Кабінет Міністрів України, члени уряду, міністерства та інші органи виконавчої влади не мають права:

  1. перебирати законодавчу владу;
  2. змінювати або скасовувати закони своїми актами;
  3. обмежувати права людини поза законом;
  4. створювати приховані фонди, позабюджетні схеми або непрозорі фінансові механізми;
  5. використовувати державні ресурси для партійної, приватної, олігархічної, кримінальної або зовнішньої вигоди;
  6. приховувати суспільно важливу інформацію без законних підстав;
  7. ухилятися від парламентського, судового, громадського або антикорупційного контролю;
  8. виконувати явно неконституційні або злочинні накази;
  9. використовувати цифрові системи держави для стеження, політичного тиску або дискримінації;
  10. діяти в інтересах держави-агресора, іноземного центру впливу, олігархічної групи або кримінальної структури.

Порушення цих заборон тягне політичну, конституційну, дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Стаття 23. Відповідальність членів Кабінету Міністрів України

Члени Кабінету Міністрів України несуть політичну, конституційну, дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність у порядку, визначеному Конституцією і законом.

Член Кабінету Міністрів України не має імунітету від відповідальності за корупційний злочин, державну зраду, незаконне збагачення, злочин проти прав людини, фінансування агресії, співпрацю з державою-агресором, розкрадання публічних коштів або інший злочин, визначений законом.

Незаконні активи, отримані членом Кабінету Міністрів України, членами його сім’ї, пов’язаними особами, номінальними власниками або підконтрольними структурами внаслідок корупції, зловживання владою або державної зради, підлягають арешту, поверненню і конфіскації за рішенням суду.

Відставка, звільнення або припинення повноважень члена Кабінету Міністрів України не звільняє його від юридичної відповідальності за дії, вчинені під час перебування на посаді.

Стаття 24. Спеціальне законодавство про Кабінет Міністрів України і виконавчу владу

Статус Кабінету Міністрів України, порядок його формування, затвердження, організація роботи, повноваження, акти, відповідальність, парламентський контроль, відставка, тимчасовий уряд, статус Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, міністерств, центральних органів виконавчої влади та державної служби визначаються Конституцією і законом про Кабінет Міністрів України.

Закон про Кабінет Міністрів України та інші закони про виконавчу владу мають бути приведені у відповідність до цієї Конституції у строки, визначені перехідними положеннями цієї Конституції.

Пояснення для громадян

Цей розділ пояснює, хто в державі реально виконує закони і керує щоденною роботою виконавчої влади. Кабінет Міністрів України — це уряд, який відповідає за економіку, бюджет, соціальну політику, освіту, медицину, інфраструктуру, цифрову державу, відновлення, безпеку і багато інших сфер життя.

У новій моделі уряд не формується через парламентський торг за міністерства. Президент-Гетьман України пропонує Прем’єр-міністра і персональний склад уряду, але Кабінет Міністрів починає працювати лише після затвердження Верховною Радою України. Це означає, що Президент-Гетьман не може одноосібно створити уряд, а Верховна Рада не може сама роздати міністерства між партіями.

Кабінет Міністрів має подвійну відповідальність. Перед Президентом-Гетьманом він відповідає за виконання державної виконавчої політики. Перед Верховною Радою він відповідає за законність, бюджет, використання публічних коштів, права людини і парламентський контроль.

Верховна Рада може звільнити окремого міністра більшістю голосів, якщо цей міністр порушує Конституцію, закон, права людини, неефективно використовує публічні кошти, має корупційні ризики або професійно неспроможний. Але Верховна Рада не може простою більшістю по одному звільнити весь уряд. Якщо парламент хоче змінити більше однієї третини уряду, це вже вважається політичною недовірою до уряду і потребує двох третин голосів.

Це правило захищає баланс влади. Парламент може карати конкретного міністра, але не може обійти складнішу процедуру відставки уряду, просто знімаючи міністрів по одному.

Якщо Прем’єр-міністра звільнено двома третинами голосів Верховної Ради, це означає відставку всього уряду. До затвердження нового складу Кабінет Міністрів працює як тимчасовий уряд. Тимчасовий уряд забезпечує поточну роботу держави, але не може ухвалювати великі довгострокові рішення, крім невідкладних питань оборони, безпеки або запобігання шкоді державі.

Розділ також захищає державну службу. Державні службовці мають бути професійними, доброчесними і політично нейтральними. Вони не повинні ставати партійною здобиччю після виборів або інструментом олігархічного контролю.

Головна ідея розділу: уряд має бути професійним мотором держави, відповідальним перед Президентом-Гетьманом, підконтрольним Верховній Раді і відкритим перед громадянами.

Аналітика змінВідкрити

Порівняння запропонованої редакції VKUA з чинною Конституцією України: що змінюється, навіщо, які ризики виникають і які запобіжники потрібні.

Аналітика змін: Розділ X. Кабінет Міністрів України і виконавча влада

Які положення чинної Конституції стосуються цієї теми

Цій темі відповідають положення чинної Конституції України про Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади, порядок формування уряду, призначення Прем’єр-міністра України, міністрів, відповідальність Кабінету Міністрів, підконтрольність і підзвітність Верховній Раді України, повноваження уряду, акти Кабінету Міністрів України та систему центральних органів виконавчої влади.

Чинна модель побудована на змішаному балансі між Президентом, Верховною Радою і Кабінетом Міністрів. Запропонована редакція змінює цю логіку: Кабінет Міністрів формується в системі виконавчої відповідальності Президента-Гетьмана України, але набуває повноважень лише після затвердження Верховною Радою України.

Що пропонує редакція Конституції

Редакція пропонує модель відповідального уряду, який не є ані парламентським коаліційним трофеєм, ані особистою адміністрацією Президента-Гетьмана України.

Президент-Гетьман України вносить на затвердження Верховної Ради України кандидатуру Прем’єр-міністра України та персональний склад Кабінету Міністрів України. Верховна Рада України затверджує уряд більшістю від конституційного складу.

Кабінет Міністрів України має подвійну відповідальність: перед Президентом-Гетьманом України — за виконавчу політику держави, перед Верховною Радою України — за законність, бюджет, публічні кошти, доброчесність, права людини і парламентський контроль.

Редакція також встановлює особливий баланс у питанні звільнення міністрів: Верховна Рада може звільнити окремого міністра більшістю від конституційного складу, але не більше однієї третини уряду. Якщо йдеться про більшу кількість міністрів, це вважається політичною недовірою до уряду і потребує двох третин голосів.

Ключова зміна

Ключова зміна полягає у створенні моделі уряду, який поєднує виконавчу відповідальність Президента-Гетьмана України з парламентським затвердженням і контролем Верховної Ради України.

Ця модель має зняти дві старі проблеми: коаліційний розподіл уряду як політичної здобичі та концентрацію всієї виконавчої влади в руках однієї особи без реального парламентського фільтра.

Що посилено

  • Посилено роль Кабінету Міністрів як вищого колегіального органу виконавчої влади.
  • Посилено виконавчу відповідальність Президента-Гетьмана України за формування уряду.
  • Посилено роль Верховної Ради України як органу затвердження і контролю уряду.
  • Посилено статус Прем’єр-міністра України як організатора роботи уряду.
  • Посилено персональну відповідальність міністрів.
  • Посилено вимоги до членів Кабінету Міністрів України.
  • Посилено заборону множинного громадянства, іноземної залежності, олігархічного, кримінального або зовнішнього впливу на уряд.
  • Посилено парламентський контроль за бюджетом, публічними коштами, правами людини і доброчесністю уряду.
  • Посилено захист від повзучого демонтажу уряду через звільнення міністрів по одному.
  • Посилено статус тимчасового уряду як механізму безперервності, але не стратегічного управління.
  • Посилено професійність і політичну нейтральність державної служби.
  • Посилено відкритість, цифрову прозорість і підзвітність виконавчої влади.

Що додано нового

  • Формулу подвійної відповідальності Кабінету Міністрів України.
  • Заборону перетворення уряду на парламентський коаліційний трофей.
  • Заборону перетворення уряду на особисту адміністрацію Президента-Гетьмана України.
  • Правило про затвердження уряду Верховною Радою після подання Президента-Гетьмана.
  • Публічну мотивацію подання складу уряду.
  • Вимоги до кандидатів на посади членів уряду.
  • Обов’язок декларування громадянства, доброчесності, активів, цифрових активів, конфліктів інтересів і зв’язків.
  • Чітке розмежування відповідальності Прем’єр-міністра і Президента-Гетьмана.
  • Правило, що Верховна Рада може звільнити окремого міністра більшістю, але не більше однієї третини складу уряду.
  • Правило, що звільнення більше однієї третини уряду потребує двох третин голосів.
  • Заборону обходу цього правила через послідовне звільнення міністрів по одному.
  • Окрему статтю про політичну недовіру до значної частини Кабінету Міністрів України.
  • Режим тимчасового уряду.
  • Обмеження стратегічних рішень тимчасового уряду.
  • Принципи професійної і політично нейтральної державної служби.
  • Норми про цифрову прозорість, відкриті дані, алгоритми, штучний інтелект і право на людський перегляд у сфері виконавчої влади.
  • Заборону зловживання виконавчою владою.

Чому це потрібно

Це потрібно для створення уряду, який буде здатний реально керувати державою, але не стане інструментом партійного торгу, президентської одноосібної влади, олігархічного контролю або приватного захоплення держави.

Україні потрібен уряд, який має чітке походження відповідальності: Президент-Гетьман відповідає за виконавчу політику і пропонує склад уряду, Верховна Рада затверджує уряд і контролює законність, бюджет, доброчесність і публічні кошти.

Окрема межа звільнення міністрів потрібна для того, щоб Верховна Рада могла звільняти слабких, корумпованих або небезпечних міністрів, але не могла обійти складнішу процедуру недовіри до уряду шляхом послідовного звільнення міністрів по одному.

Можливі ризики

  • Ризик надмірної залежності уряду від Президента-Гетьмана України.
  • Ризик перетворення уряду на особисту вертикаль Президента-Гетьмана.
  • Ризик парламентського блокування затвердження уряду.
  • Ризик прихованого політичного торгу під час затвердження уряду.
  • Ризик формального парламентського контролю без реального впливу.
  • Ризик того, що вимоги до міністрів будуть використані для політичної дискримінації.
  • Ризик повзучого демонтажу уряду через звільнення міністрів по одному.
  • Ризик зловживання тимчасовим урядом для ухвалення довгострокових рішень без повного мандата.
  • Ризик політичного захоплення державної служби.
  • Ризик цифрового стеження під виглядом цифрової прозорості.
  • Ризик прихованих позабюджетних схем і непрозорого управління ресурсами.

Запобіжники

  • Уряд набуває повноважень лише після затвердження Верховною Радою України.
  • Верховна Рада не може самостійно формувати уряд або розподіляти міністерства між фракціями.
  • Президент-Гетьман не може одноосібно надати уряду повноваження.
  • Подвійна відповідальність уряду прямо не означає підпорядкування парламентській коаліції.
  • Уряд не може бути особистою адміністрацією Президента-Гетьмана.
  • Верховна Рада може звільнити окремого міністра більшістю, але не більше однієї третини складу уряду.
  • Звільнення більше однієї третини уряду потребує двох третин голосів.
  • Заборонено обходити це правило через послідовне звільнення міністрів по одному.
  • Звільнення Прем’єр-міністра потребує двох третин голосів і тягне відставку всього уряду.
  • Тимчасовий уряд обмежений у стратегічних довгострокових рішеннях.
  • Рішення тимчасового уряду з мотивів невідкладності підлягають публічному обґрунтуванню і парламентському контролю.
  • Вимоги до членів уряду мають бути перевірюваними і не можуть застосовуватися дискримінаційно.
  • Державна служба захищається від партійного, приватного, олігархічного і зовнішнього захоплення.
  • Акти Кабінету Міністрів не можуть мати силу закону.
  • Уряд не може обмежувати права людини поза законом.
  • Відкритість і цифрова прозорість поєднуються із захистом персональних даних.
  • Автоматизовані системи у виконавчій владі мають бути пояснюваними і підлягати людському перегляду.

Зв’язок з іншими розділами

  • Розділ I — Кабінет Міністрів діє в межах основ української державності, суверенітету, територіальної цілісності та незнищуваного ядра.
  • Розділ II — виконавча влада зобов’язана поважати людську гідність, права людини, приватність, право на судовий захист і право на людський перегляд автоматизованих рішень.
  • Розділ IV — Кабінет Міністрів не може блокувати народовладдя, народні ініціативи, народне вето або народний контроль.
  • Розділ V — цифрові механізми виконавчої влади мають відповідати принципам цифрового народовладдя, безпеки, прозорості і захисту даних.
  • Розділ VI — уряд має поважати автономію громад, субсидіарність і місцеве самоврядування.
  • Розділ VII — відповідальність уряду пов’язана із загальною моделлю виборів, відкликання і підзвітності влади.
  • Розділ VIII — Верховна Рада затверджує Кабінет Міністрів, контролює його діяльність, може звільняти окремих міністрів у межах однієї третини уряду та може висловити недовіру значній частині уряду двома третинами голосів.
  • Розділ IX — Президент-Гетьман формує подання щодо Прем’єр-міністра і складу уряду та несе виконавчу відповідальність за державну політику.
  • Розділ XI — уряд бере участь в обороні, мобілізації, цивільному захисті, національному спротиві і функціонуванні держави під час воєнного стану.
  • Розділ XII — Охоронителі Нації можуть бути надзвичайним запобіжником у разі руйнування конституційного балансу виконавчою владою.
  • Розділ XIII — судова влада і Конституційний Суд контролюють законність і конституційність актів уряду.
  • Розділ XV — уряд і члени уряду підпадають під антикорупційні вимоги, доброчесність і контроль за незаконним збагаченням.
  • Розділ XVI — Кабінет Міністрів управляє державними ресурсами лише в межах закону і публічного інтересу.
  • Розділ XVII — уряд реалізує економічну, трудову і соціальну політику.
  • Розділ XX — цифрова держава, AI і дані прямо пов’язані з діяльністю Кабінету Міністрів і виконавчої влади.
  • Розділ XXIII — виконавча влада не може змінювати або руйнувати незнищуване ядро Конституції.
  • Розділ XXIV — перехідні положення мають визначити запуск нової моделі формування уряду, приведення законів у відповідність і перехід до нової системи виконавчої влади.
ОбговоренняВідкрити

Питання для громадського обговорення

  • Чи правильно визначити Кабінет Міністрів України як вищий колегіальний орган виконавчої влади?
  • Чи правильно, що Кабінет Міністрів формується в системі виконавчої відповідальності Президента-Гетьмана України?
  • Чи правильно, що уряд набуває повноважень лише після затвердження Верховною Радою України?
  • Чи достатньо чітко заборонено парламентський коаліційний торг за міністерства?
  • Чи достатньо чітко заборонено перетворення уряду на особисту адміністрацію Президента-Гетьмана?
  • Чи правильно встановити подвійну відповідальність уряду: перед Президентом-Гетьманом і перед Верховною Радою?
  • Чи достатньо чітко визначено роль Прем’єр-міністра України?
  • Чи має Прем’єр-міністр бути керівником щоденної роботи уряду, а не політичним конкурентом Президента-Гетьмана?
  • Чи достатні вимоги до членів Кабінету Міністрів України?
  • Чи правильно заборонити членам уряду множинне громадянство, іноземну правову залежність і приховані зв’язки з державою-агресором?
  • Чи правильно встановити обов’язкове декларування активів, цифрових активів, конфліктів інтересів і джерел впливу для членів уряду?
  • Чи правильно, що Верховна Рада може звільняти окремого міністра більшістю від конституційного складу?
  • Чи правильно обмежити таке звільнення однією третиною персонального складу уряду?
  • Чи правильно, що звільнення більше однієї третини уряду потребує двох третин голосів Верховної Ради?
  • Чи достатньо чітко заборонено обходити це правило через послідовне звільнення міністрів по одному?
  • Чи правильно, що звільнення Прем’єр-міністра двома третинами тягне відставку всього уряду?
  • Чи достатньо обмежені повноваження тимчасового уряду?
  • Які рішення тимчасовий уряд має право ухвалювати під час війни або надзвичайної ситуації?
  • Чи правильно, що державна служба має бути професійною і політично нейтральною?
  • Як захистити державну службу від партійного, олігархічного і приватного захоплення?
  • Які дані уряду мають бути відкритими для громадян?
  • Як поєднати цифрову прозорість виконавчої влади із захистом персональних даних і національної безпеки?
  • Які додаткові запобіжники потрібні проти корупції в уряді?
  • Як забезпечити, щоб уряд був не лише підконтрольним, а й ефективним?
Подати пропозиціюВідкрити

Подати пропозицію до цього розділу

Після прочитання тексту, аналітики змін і питань для обговорення можна подати власну правку, зауваження або альтернативну редакцію.

Обговорити цей розділ

Надішліть коротку думку, правку або зауваження саме до цього розділу. Розділ уже підставлено автоматично — вам не потрібно нічого обирати.

Додати деталі

Це модерована громадська участь VKUA, не офіційна державна процедура.