Нова Конституція України

Перший напрям відповідає на найглибше питання Конституції: що є основою Української держави і чому вона має бути саме Українською державою.

Україна не є випадковою територією, адміністративною одиницею чи тимчасовим політичним проєктом. Вона має історичну спадкоємність, мову, культуру, землю, пам’ять, боротьбу за свободу, досвід державності, гідність людини і жертву поколінь.

У новій Конституції українська мова, культура, історична пам’ять, земля, державність і самобутність мають бути не декоративними символами, а основами існування держави.

Водночас ця логіка не створює етнічної закритості. Українська держава має українське національне ядро, але гарантує рівність усіх громадян, які не діють проти незалежності, свободи і майбутнього України.

Другий напрям ставить у центр Конституції людину. Держава існує не заради влади, апарату, політичних груп або бюрократичного самозбереження.

Її перший обов’язок — захист життя, гідності, свободи, безпеки, родини, дітей, здоров’я, освіти, праці, людей з інвалідністю, ветеранів, родин загиблих, внутрішньо переміщених осіб і майбутніх поколінь.

Гідність людини має бути недоторканною, а базові права не можуть бути скасовані законом, органом влади або навіть референдумом. Народовладдя без меж може перетворитися на диктат більшості, а сильна держава без прав людини — на машину примусу.

Соціальна відповідальність не повинна бути популізмом. Держава має гарантувати мінімальний поріг гідності, базову медичну допомогу, базову освіту, захист дитини, родини і людини, але кожна гарантія має мати чесну фінансову і правову основу.

Третій напрям відповідає на питання: хто є політичним суб’єктом Української держави і хто має право брати участь у визначенні її майбутнього.

Україна сьогодні існує не лише в межах своїх кордонів. Мільйони українців живуть за кордоном, зберігають зв’язок із мовою, родинами, землею, пам’яттю і майбутнім України. Конституція має відкрити шлях для їхнього повернення і участі.

Громадянство України є не лише паспортом, а статусом політичної довіри, прав, обов’язків і відповідальності. Повні політичні права мають бути пов’язані з повноліттям, конституційною обізнаністю, лояльністю до Українського народу і відповідальністю перед державою.

Множинне громадянство може стати мостом повернення українців світу. Але особи з множинним громадянством не повинні визначати стратегічний курс держави на найвищих політичних, безпекових і конституційних посадах.

Особа, яка вчинила тяжкий корупційний злочин проти держави і публічної довіри, може втратити повні політичні права у порядку, визначеному Конституцією і законом, зі збереженням базових прав людини та судових гарантій.

Четвертий напрям переходить від питання політичної спільноти до питання влади. Якщо Український народ є джерелом влади, це не має залишатися красивою декларацією.

Народовладдя повинно мати реальні процедури: вибори, референдуми, народну законодавчу ініціативу, народне конституційне звернення, народне вето, відкликання посадових осіб, громадські обговорення, місцеву участь, цифрове волевиявлення і контроль за владою.

Особливе місце має пряма дія Конституції. Громадянин повинен мати право посилатися на Конституцію безпосередньо, а не чекати, поки держава ухвалить додатковий закон.

Водночас народовладдя не може бути хаосом, цифровим натовпом або інструментом маніпуляції. Народ не може через референдум скасувати права людини, незалежність України, територіальну цілісність, українську мову, обороноздатність або незмінне ядро Конституції.

Цифрова участь має бути захищеною: із цифровою ідентичністю, аудитом, кібербезпекою, нецифровою альтернативою і захистом від примусу, підкупу, ботів, фальсифікацій та зовнішнього втручання.

П’ятий напрям пояснює, як у новій Конституції організована влада, щоб держава могла діяти сильно, але жоден орган не міг привласнити собі всю повноту влади.

Верховна Рада є законодавчим центром держави. Вона ухвалює закони, затверджує бюджет, контролює Кабінет Міністрів, представляє громадян і громади. Але парламент не може бути закритим клубом, відірваним від народу або захищеним від відповідальності.

Кабінет Міністрів є центром щоденного управління державою. Він відповідає за виконання законів, економіку, бюджет, соціальну сферу, медицину, освіту, інфраструктуру, цифрові сервіси, енергетику, відновлення і публічні послуги. Уряд має діяти професійно, підзвітно і без корупційного контролю.

Президент-Гетьман є стратегічним представником держави, гарантом незалежності, оборони, міжнародного представництва і безпеки. Але він не є одноосібним власником виконавчої влади, не підміняє парламент, уряд, суди, громади або народовладдя.

Судова влада має бути незалежною і захищати Конституцію, права людини та справедливість. Прокуратура, поліція й органи правопорядку мають служити закону і громаді, а не політичній владі.

Охоронителі Нації та Конституційний Суд не керують державою щоденно, але стоять на захисті незмінного ядра Конституції, незалежності України, людської гідності, народовладдя і недопущення узурпації.

Громади є базовим рівнем народовладдя. Вони мають власні повноваження, бюджети, майно, послуги і право захищати місцеві інтереси від незаконної централізації.

Уся система влади має працювати як баланс: парламент ухвалює закони і контролює уряд; уряд виконує політику; Президент-Гетьман відповідає за стратегічну державність і оборону; суди захищають право; Охоронителі Нації не дають знищити Конституцію; громади тримають владу ближче до людей.

Шостий напрям виходить із реальності, у якій живе Україна: держава, що не здатна захистити себе, не зможе гарантувати ні права людини, ні соціальну справедливість, ні демократичний розвиток.

Оборона, національний спротив, воєнний стан, мобілізація, демобілізація, ветерани, родини загиблих, поранені, територіальна оборона, кібероборона, медична служба, цивільний захист, логістика і волонтерська інфраструктура мають бути конституційно осмислені.

Захист України є спільним обов’язком держави й громадян. Але цей обов’язок має бути справедливим, некорупційним і різноманітним за формами. Не кожна людина виконує оборонний обов’язок однаково, але кожна може мати свою форму участі.

Під час воєнного стану держава потребує швидкості рішень і оборонної вертикалі. Але війна не може бути приводом для знищення демократії, прав людини, вічного продовження персональної влади або демонтажу конституційних запобіжників.

Ветерани, військові, родини загиблих, поранені, полонені, зниклі безвісти та постраждалі від війни мають отримати не декларації, а реальні гарантії медицини, реабілітації, протезування, психічної підтримки, соціального супроводу і повернення до гідного життя.

Сьомий напрям присвячений матеріальній основі майбутнього України.

Земля, надра, води, ліси, чорноземи, стратегічна інфраструктура, енергетика, природні ресурси, праця людей, фермерство, громади, малий і середній бізнес — це не просто економічні категорії. Це основа суверенітету, добробуту і майбутніх поколінь.

Конституція має захищати приватну власність, підприємництво і ринок. Але ринок не може бути інструментом олігархічного, монопольного, корупційного або зовнішнього захоплення стратегічних ресурсів.

Особливо важливо запобігти прихованій концентрації землі, надр, стратегічних активів і державних ресурсів через пов’язаних осіб, непрозорих бенефіціарів або іноземні структури, які можуть діяти проти національних інтересів України.

Доходи від використання національного багатства мають працювати на оборону, освіту, медицину, інфраструктуру, дітей, ветеранів, громади і майбутні покоління. Частина доходів від ресурсних і державних активів може повертатися громадянам через персональні ресурсні рахунки та ресурсний дивіденд.

Восьмий напрям відповідає на питання сучасності: якою має бути держава у світі цифрових технологій, штучного інтелекту, даних, алгоритмів, кіберзагроз і глобальної конкуренції.

Україна має бути технологічною, але не бездушною. Цифрова держава має служити людині, а не контролювати її. Електронні послуги, відкриті дані, цифрові процедури, AI/ШІ-системи, автоматизовані рішення й кібербезпека мають бути підпорядковані Конституції, правам людини і людському контролю.

Кожен має право знати, як держава використовує його дані. Кожен має право на пояснення автоматизованого рішення і на людський перегляд. Державні AI/ШІ-системи мають проходити незалежний аудит. Забороняється цифрова дискримінація, соціальний рейтинг, приховане алгоритмічне управління людиною і цифрова диктатура.

До цього напряму належать освіта, наука, культура, критичне мислення, технологічний розвиток, цифрова грамотність, оборонні технології, медичні дані, екологічний моніторинг і підготовка громадян до світу XXI століття.

Держава XXI століття має поєднати інновації з людською гідністю, цифрову ефективність із правом на нецифрову альтернативу, технологічний розвиток із захистом даних, здоров’я, довкілля і майбутніх поколінь.

Дев’ятий напрям пояснює систему конституційного самозахисту України.

Навіть найкраща Конституція може бути атакована через реванш, узурпацію, зраду, зовнішній вплив, олігархічне захоплення, маніпулятивну більшість, фіктивний референдум або використання демократичних процедур проти самої держави.

Охоронителі Нації не є законодавчою, виконавчою або судовою владою. Вони не правлять державою, не ухвалюють закони, не керують урядом, судами, бюджетом чи армією. Їхня функція — діяти як конституційний запобіжник у виняткових ситуаціях прямої загрози незалежності, суверенітету, людській гідності, народовладдю або незмінному ядру Конституції.

Конституційний Суд здійснює правову перевірку, а незмінне ядро визначає межу, яку не може перейти жодна політична більшість, посадова особа, орган влади або навіть референдум.

Цей напрям також захищає Україну від реваншу держави-агресора, легалізації окупації, виправдання агресії, скасування відповідальності за державну зраду, колабораціонізм, воєнні злочини, екоцид або корупційне привласнення держави.

Десятий напрям завершує логіку всієї конституційної архітектури.

Неможливо змінити державу одним гаслом, одним голосуванням або одним документом. Навіть найкраща Конституція без перехідного механізму може створити хаос. Тому потрібна дорожня карта переходу.

Перехідні положення мають визначити набрання чинності новою Конституцією, безперервність держави, чинність старих законів лише у несуперечливій частині, строки запуску нових інституцій, перші вибори за новою моделлю, запуск Охоронителів Нації, судову реформу, реформи прокуратури і поліції, антикорупційні реєстри, правила множинного громадянства, ресурсні рахунки, страхову медицину, цифрову державу і екологічне відновлення.

Окремо потрібно визначити, як Конституція діє в умовах воєнного або післявоєнного стану, як чинні органи влади переходять до нової моделі і як закони приводяться у відповідність до нового суспільного договору.

Воєнний стан може переносити строки лише настільки, наскільки це об’єктивно необхідно для безпеки і вільного волевиявлення, але не може бути використаний для безстрокового замороження нової Конституції.