Цей розділ визначає Верховну Раду України як єдиний орган законодавчої влади, орган народного представництва, ухвалення законів, затвердження Державного бюджету України, парламентського контролю за виконавчою владою та ключовий елемент системи стримувань і противаг.

Текст розділуВідкрити

Розділ VIII. Верховна Рада України

Короткий зміст

Цей розділ визначає Верховну Раду України як єдиний орган законодавчої влади, орган народного представництва, ухвалення законів, затвердження Державного бюджету України, парламентського контролю за виконавчою владою та ключовий елемент системи стримувань і противаг.

У новій конституційній моделі Верховна Рада України не формує Кабінет Міністрів України через коаліційний торг, розподіл посад між фракціями або партійні квоти. Президент-Гетьман України вносить кандидатуру Прем’єр-міністра України і персональний склад Кабінету Міністрів України, але уряд набуває повноважень лише після затвердження Верховною Радою України. Це створює подвійний баланс: Президент-Гетьман відповідає за виконавчу вертикаль, а Верховна Рада України затверджує, контролює і стримує виконавчу владу.

Розділ також встановлює персональну виборчу модель парламенту, заборону закритих партійних списків, базову представницьку формулу, професійний обов’язок народного депутата, особисте голосування, фінансову прозорість депутатів, антикорупційні обмеження, безперервність роботи Верховної Ради України та надзвичайний парламентський запобіжник проти узурпації влади Президентом-Гетьманом України.

Основні принципи

  • Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади.
  • Законодавча влада не може бути передана Президенту-Гетьману, Кабінету Міністрів, військовому командуванню, Охоронителям Нації або будь-якому іншому органу.
  • Верховна Рада України працює безперервно; під час війни, кібератаки або надзвичайної загрози може змінюватися лише форма її роботи.
  • Президент-Гетьман України вносить на затвердження Верховної Ради України кандидатуру Прем’єр-міністра України і персональний склад Кабінету Міністрів України.
  • Кабінет Міністрів України набуває повноважень після затвердження Верховною Радою України більшістю від її конституційного складу.
  • Кабінет Міністрів України має подвійну відповідальність: перед Президентом-Гетьманом України за виконавчу політику і перед Верховною Радою України за законність, бюджет, доброчесність, контроль і публічний інтерес.
  • Верховна Рада України має право звільняти окремих членів Кабінету Міністрів України більшістю від її конституційного складу.
  • Верховна Рада України має право звільнити Прем’єр-міністра України двома третинами від її конституційного складу; таке звільнення тягне відставку всього Кабінету Міністрів України.
  • Президент-Гетьман України зобов’язаний не пізніше тридцяти календарних днів після звільнення Прем’єр-міністра України внести нову кандидатуру Прем’єр-міністра України та новий склад Кабінету Міністрів України.
  • Верховна Рада України має реальні слідчі комісії, перед якими посадові особи зобов’язані з’являтися, надавати документи, пояснення та інформацію.
  • Верховна Рада України може у виняткових випадках трьома четвертими від її конституційного складу достроково припинити повноваження Президента-Гетьмана України, але лише за конституційними підставами і після висновку Конституційного Суду України.
  • Верховна Рада України складається з народних депутатів України, які представляють Український народ.
  • Базова представницька формула — один народний депутат України на сто тисяч громадян України.
  • Конституційний склад Верховної Ради України на момент набрання чинності цією Конституцією становить триста народних депутатів України.
  • Кількісний склад парламенту може змінюватися лише в межах конституційного коридору від двохсот п’ятдесяти до трьохсот п’ятдесяти народних депутатів України.
  • Народні депутати України обираються строком на чотири роки.
  • Чергові вибори Верховної Ради України і Президента-Гетьмана України не можуть збігатися та мають бути розведені в часі щонайменше на дванадцять місяців.
  • Народні депутати України обираються шляхом персонального голосування за конкретного кандидата.
  • Закриті партійні списки забороняються.
  • Кандидат може бути висунутий політичною партією або шляхом самовисування.
  • Народний депутат України не може мати множинного громадянства.
  • Кандидат у народні депутати України має пройти базову конституційно-законодавчу підготовку до реєстрації.
  • Депутатський мандат є персональним, тимчасовим, відповідальним, професійним і відкличним.
  • Голосування народного депутата України є особистим.
  • Законодавча процедура має бути відкритою, професійною, прозорою і захищеною від прихованого лобізму.
  • При Верховній Раді України діє професійний непартійний Інститут законодавства.
  • Народний депутат України зобов’язаний до повної фінансової прозорості.
  • Корупція народного депутата України є злочином проти народного мандата, публічної довіри і конституційного обов’язку служіння Українському народові.
  • Верховна Рада України не може бути інструментом олігархічного, кримінального, партійно-приватного або зовнішнього контролю над державою.
  • Кожні вісім років народ України має право на загальнонаціональному референдумі переглянути модель співвідношення повноважень Верховної Ради України, Президента-Гетьмана України і Кабінету Міністрів України.

Нормативний текст

Стаття 1. Статус Верховної Ради України

Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Верховна Рада України представляє Український народ, ухвалює закони, затверджує Державний бюджет України, бере участь у затвердженні Кабінету Міністрів України, здійснює парламентський контроль за виконавчою владою та виконує інші повноваження, визначені Конституцією.

Законодавча влада не може бути передана Президентові-Гетьману України, Кабінету Міністрів України, військовому командуванню, Охоронителям Нації, органам безпеки, надзвичайним органам або будь-якому іншому органу чи посадовій особі.

Будь-яке рішення, спрямоване на зупинення діяльності Верховної Ради України, усунення її від законодавчої влади або передачу законодавчої влади іншому органу, є нікчемним з моменту його ухвалення.

Верховна Рада України діє в межах Конституції, прав людини, народовладдя, незалежності України, територіальної цілісності, державної мови, обороноздатності та незнищуваного ядра Конституції.

Стаття 2. Місце Верховної Ради України в системі влади

Верховна Рада України здійснює законодавчу владу, затверджує Державний бюджет України, контролює використання публічних коштів, бере участь у затвердженні Кабінету Міністрів України, здійснює парламентський контроль за Кабінетом Міністрів України, контролює виконання законів і забезпечує відкритий політичний нагляд за діяльністю виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України формується в системі відповідальності Президента-Гетьмана України та набуває повноважень після затвердження Верховною Радою України.

Верховна Рада України не підміняє Кабінет Міністрів України, не здійснює поточне виконавче управління і не розподіляє виконавчі посади між депутатськими групами, фракціями, партіями або політичними союзами.

Верховна Рада України здійснює контроль за виконавчою владою через бюджет, звіти, парламентські слухання, тимчасові слідчі комісії, контрольні рішення, звільнення посадових осіб у випадках, визначених Конституцією, та інші форми парламентського контролю, визначені законом.

Стаття 3. Участь Верховної Ради України у формуванні Кабінету Міністрів України

Президент-Гетьман України вносить на затвердження Верховної Ради України кандидатуру Прем’єр-міністра України та персональний склад Кабінету Міністрів України.

Верховна Рада України затверджує кандидатуру Прем’єр-міністра України та персональний склад Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Кабінет Міністрів України набуває повноважень після затвердження Верховною Радою України.

Верховна Рада України не має права самостійно формувати склад Кабінету Міністрів України, розподіляти урядові посади між депутатськими фракціями, групами, партіями або політичними союзами.

Відмова Верховної Ради України у затвердженні складу Кабінету Міністрів України має бути публічно обґрунтована.

Повторне внесення складу Кабінету Міністрів України здійснюється Президентом-Гетьманом України у строк, визначений законом.

Порядок затвердження Кабінету Міністрів України, строки розгляду, наслідки повторного незатвердження та порядок забезпечення безперервності виконавчої влади визначаються Конституцією і законом.

Стаття 4. Подвійна відповідальність Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України є відповідальним перед Президентом-Гетьманом України за здійснення виконавчої політики держави.

Кабінет Міністрів України є підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України з питань виконання законів, Державного бюджету України, державних програм, доброчесності, використання публічних коштів, дотримання прав людини, національної безпеки та публічного інтересу.

Подвійна відповідальність Кабінету Міністрів України не означає підпорядкування уряду парламентській коаліції і не може бути використана для політичного торгу за урядові посади.

Стаття 5. Право Верховної Ради України на звільнення членів Кабінету Міністрів України

Верховна Рада України має право звільнити окремого члена Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Підставами для звільнення члена Кабінету Міністрів України можуть бути порушення Конституції або закону, невиконання державної програми, недоброчесність, корупційні ризики, неефективне використання публічних коштів, втрата парламентської довіри, порушення прав людини, загроза національній безпеці або інші підстави, визначені законом.

Рішення Верховної Ради України про звільнення члена Кабінету Міністрів України має бути публічно обґрунтованим.

Президент-Гетьман України зобов’язаний у строк, визначений законом, внести нову кандидатуру на відповідну посаду.

Стаття 6. Звільнення Прем’єр-міністра України і відставка Кабінету Міністрів України

Верховна Рада України має право звільнити Прем’єр-міністра України двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Звільнення Прем’єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України, повноваження якого припинені у зв’язку зі звільненням Прем’єр-міністра України, продовжує виконувати обов’язки до затвердження нового складу Кабінету Міністрів України.

Такий Кабінет Міністрів України діє в режимі тимчасового уряду і не має права ухвалювати стратегічні кадрові, бюджетні, боргові, приватизаційні, ресурсні або інші довгострокові рішення, крім випадків невідкладної оборони, безпеки, надзвичайної ситуації або запобігання істотній шкоді державі.

Президент-Гетьман України зобов’язаний не пізніше тридцяти календарних днів з дня звільнення Прем’єр-міністра України внести на затвердження Верховної Ради України нову кандидатуру Прем’єр-міністра України та новий персональний склад Кабінету Міністрів України.

Верховна Рада України зобов’язана розглянути подання Президента-Гетьмана України щодо нового Прем’єр-міністра України та нового складу Кабінету Міністрів України у строк, визначений законом, але не пізніше п’ятнадцяти календарних днів з дня внесення такого подання.

Невнесення Президентом-Гетьманом України нової кандидатури Прем’єр-міністра України та нового складу Кабінету Міністрів України у встановлений строк є порушенням Конституції і тягне конституційну відповідальність у порядку, визначеному Конституцією і законом.

Порядок діяльності тимчасового уряду, строки повторного подання кандидатур, наслідки незатвердження нового складу Кабінету Міністрів України та механізми забезпечення безперервності виконавчої влади визначаються законом.

Стаття 7. Надзвичайне дострокове припинення повноважень Президента-Гетьмана України Верховною Радою України

Верховна Рада України має право ухвалити рішення про дострокове припинення повноважень Президента-Гетьмана України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу у виняткових випадках, коли дії або бездіяльність Президента-Гетьмана України створюють пряму загрозу незалежності України, територіальній цілісності, конституційному ладу, незнищуваному ядру Конституції, правам людини або безперервності діяльності Верховної Ради України.

Підставами для такого рішення можуть бути державна зрада, узурпація влади, спроба зупинити або підпорядкувати Верховну Раду України, незаконна передача законодавчої влади іншому органу, відмова виконувати рішення Конституційного Суду України, грубе порушення Конституції, використання воєнного або надзвичайного стану для утримання влади, або інші дії, що становлять пряму загрозу державі.

Рішення Верховної Ради України про дострокове припинення повноважень Президента-Гетьмана України має бути публічно мотивованим і може бути ухвалене лише після висновку Конституційного Суду України щодо дотримання процедури та наявності конституційних підстав.

Таке рішення не може бути ухвалене з підстав політичної незгоди, конфлікту між Президентом-Гетьманом України і Верховною Радою України, непопулярності політичного курсу або зміни парламентської більшості.

Після дострокового припинення повноважень Президента-Гетьмана України виконання його обов’язків переходить до посадової особи, визначеної Конституцією, а позачергові вибори Президента-Гетьмана України призначаються у строк, визначений Конституцією і законом.

Якщо безпекові умови дозволяють, рішення Верховної Ради України про дострокове припинення повноважень Президента-Гетьмана України підлягає підтвердженню швидким загальнонаціональним референдумом у порядку, визначеному Конституцією і спеціальним законом про народовладдя.

Стаття 8. Склад Верховної Ради України і представницька основа

Верховна Рада України складається з народних депутатів України, які представляють Український народ.

Базова представницька формула Верховної Ради України становить один народний депутат України на сто тисяч громадян України.

Конституційний склад Верховної Ради України на момент набрання чинності цією Конституцією становить триста народних депутатів України.

Кількісний склад Верховної Ради України може змінюватися відповідно до чисельності громадян України, але не може бути меншим ніж двісті п’ятдесят і більшим ніж триста п’ятдесят народних депутатів України.

Перегляд кількісного складу Верховної Ради України здійснюється лише після всеукраїнського перепису населення або іншого офіційного демографічного обліку громадян України, не частіше ніж один раз на вісім років і лише для наступного скликання.

Стаття 9. Строк повноважень і розведення виборчих циклів

Народні депутати України обираються строком на чотири роки.

Чергові вибори народних депутатів України не можуть проводитися одночасно з черговими виборами Президента-Гетьмана України.

Між днем проведення чергових виборів народних депутатів України і днем проведення чергових виборів Президента-Гетьмана України має бути проміжок не менше дванадцяти місяців.

Порядок первинного розведення виборчих циклів визначається перехідними положеннями цієї Конституції та виборчим законом.

Стаття 10. Персональна виборча модель

Народні депутати України обираються шляхом персонального голосування громадян за конкретного кандидата.

Закриті партійні списки для обрання народних депутатів України забороняються.

Кандидат у народні депутати України може бути висунутий політичною партією або шляхом самовисування.

Політична партія може підтримувати кандидата, але не може підміняти його особисту відповідальність перед громадянами.

Виборець має право знати особу кандидата, його біографію, професійний досвід, джерела фінансування кампанії, політичну належність, декларацію доброчесності, конфлікти інтересів і програму діяльності.

Стаття 11. Вимоги до кандидата в народні депутати України

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти п’яти років, має право голосу, володіє державною мовою, відповідає вимогам Конституції і закону та не має обмежень, установлених Конституцією.

Особа з множинним громадянством не може бути народним депутатом України.

Кандидат у народні депутати України до реєстрації зобов’язаний пройти базову конституційно-законодавчу підготовку.

Базова конституційно-законодавча підготовка має бути відкритою, безоплатною, політично нейтральною, доступною для всіх потенційних кандидатів і не може використовуватися для політичного відбору, дискримінації або недопуску кандидата до виборів.

Порядок організації такої підготовки визначається законом.

Стаття 12. Народний депутат України

Народний депутат України є представником Українського народу і законодавцем.

Мандат народного депутата України є персональним, тимчасовим, відповідальним, професійним і підзвітним громадянам.

Народний депутат України може бути відкликаний громадянами у порядку, визначеному Конституцією, спеціальним законом про народовладдя та виборчим законодавством.

Народний депутат України зобов’язаний діяти в межах Конституції, в інтересах Українського народу, незалежності України, територіальної цілісності, прав людини, державної мови, народовладдя і публічного блага.

Стаття 13. Професійний обов’язок народного депутата України

Народний депутат України здійснює депутатський мандат на професійній постійній основі.

Депутатський мандат є не привілеєм, а обов’язком щоденної публічної служби Українському народові.

Народний депутат України зобов’язаний особисто брати участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України, роботі комітетів, тимчасових комісій, законодавчій роботі, парламентському контролі, роботі з виборцями та інших формах депутатської діяльності.

Систематична безпідставна відсутність, фіктивне оформлення роботи з виборцями, самоусунення від депутатської діяльності або залишення України з метою ухилення від виконання депутатських обов’язків є підставою для відповідальності, включно з достроковим припиненням депутатського мандата у порядку, визначеному законом.

Держава забезпечує публічний облік роботи кожного народного депутата України.

Стаття 14. Особисте голосування і несумісність мандата

Народний депутат України голосує особисто.

Передача права голосу іншій особі, голосування за іншого депутата або будь-яке інше неособисте голосування забороняються.

Народний депутат України не може суміщати депутатський мандат із посадою в органах виконавчої влади, судової влади, прокуратури, органах правопорядку, військовій службі, державною службою або іншою посадою, несумісною з незалежністю депутатського мандата.

Народний депутат України не може використовувати мандат для приватного бізнесового інтересу, прихованого лобіювання, отримання незаконної вигоди або захисту інтересів третіх осіб всупереч публічному інтересу.

Стаття 15. Відкритість парламенту і законодавчої процедури

Діяльність Верховної Ради України є відкритою, крім випадків, прямо визначених Конституцією і законом для захисту державної таємниці, оборони, безпеки або прав людини.

Громадяни мають право знати, як голосує кожен народний депутат України, які законопроєкти він подає, які поправки підтримує, які інтереси декларує, які джерела фінансування має його політична діяльність і які експертні висновки супроводжують законопроєкти.

Закони України ухвалюються у відкритій, прозорій і передбачуваній процедурі.

Законопроєкти, які істотно впливають на права людини, податки, бюджет, землю, природні ресурси, оборону, цифрове народовладдя, судову владу, органи правопорядку або незнищуване ядро Конституції, підлягають посиленому публічному обговоренню.

Приховані поправки, неособисте голосування, маніпулятивне скорочення процедури, пакетне голосування за не пов’язані між собою питання або ухвалення законів без реальної можливості ознайомитися з текстом забороняються.

Стаття 16. Межі законодавчої влади

Верховна Рада України ухвалює закони в межах Конституції.

Закон не може скасовувати або звужувати незнищуване ядро Конституції.

Закон не може бути спрямований на узурпацію влади, скасування народовладдя, порушення територіальної цілісності України, приниження людської гідності, знищення державної мови або підрив обороноздатності.

Закон, що суперечить Конституції, може бути визнаний неконституційним Конституційним Судом України.

Стаття 17. Інститут законодавства Верховної Ради України

При Верховній Раді України діє Інститут законодавства Верховної Ради України як професійна, непартійна і незалежна у своїй експертній діяльності законодавча служба.

Інститут законодавства Верховної Ради України забезпечує правову, конституційну, антикорупційну, бюджетну, цифрову, техніко-юридичну та іншу експертизу законопроєктів.

Інститут законодавства не ухвалює політичних рішень і не підміняє народних депутатів України, але забезпечує професійну якість законодавчого процесу.

Висновки Інституту законодавства є публічними, крім частин, що містять державну таємницю або іншу захищену законом інформацію.

Стаття 18. Державний бюджет і парламентський контроль

Верховна Рада України затверджує Державний бюджет України і здійснює парламентський контроль за його виконанням.

Державний бюджет має бути відкритим, зрозумілим, обґрунтованим і доступним для громадян, крім частин, захищених законом з міркувань оборони або безпеки.

Верховна Рада України здійснює парламентський контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, виконанням законів, державних програм, використанням публічних коштів, стратегічними державними рішеннями та іншими питаннями, визначеними Конституцією і законом.

Парламентський контроль не підміняє суд, слідство, прокуратуру або виконавче управління.

Стаття 19. Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України

Верховна Рада України має право утворювати тимчасові слідчі комісії для розслідування питань суспільного значення, порушень Конституції або закону, корупції, зловживань владою, неефективного використання публічних коштів, провалів державної політики, загроз національній безпеці або інших питань, визначених законом.

Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів, які управляють публічними коштами або виконують публічні функції, зобов’язані з’являтися на виклик тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, надавати документи, пояснення, інформацію та інші матеріали в порядку, визначеному законом.

Безпідставна відмова від явки, ненадання документів, приховування інформації, надання завідомо неправдивих відомостей або перешкоджання роботі тимчасової слідчої комісії тягне юридичну відповідальність, визначену законом.

Тимчасова слідча комісія не здійснює правосуддя, не підміняє слідство, прокуратуру або суд, але її висновки можуть бути підставою для парламентського рішення, звільнення посадової особи, звернення до правоохоронних органів, Конституційного Суду України, Рахункової палати, антикорупційних органів або інших органів, визначених законом.

Стаття 20. Контрольні рішення Верховної Ради України

За результатами парламентського контролю, звіту Кабінету Міністрів України, висновків тимчасової слідчої комісії, аудиту, антикорупційної перевірки або іншої контрольної процедури Верховна Рада України має право ухвалювати обов’язкові контрольні рішення у випадках, визначених Конституцією і законом.

Такі рішення можуть стосуватися звільнення члена Кабінету Міністрів України, звернення до Президента-Гетьмана України щодо кадрового рішення, направлення матеріалів до правоохоронних органів, зупинення фінансування програми, вимоги аудиту, парламентського розслідування або інших заходів парламентського контролю.

Контрольні рішення Верховної Ради України не можуть підміняти судове рішення, кримінальне провадження або оперативне управління виконавчої влади.

Стаття 21. Парламентська більшість, опозиція і комітети

У Верховній Раді України можуть формуватися депутатські групи, фракції, парламентська більшість і парламентська опозиція відповідно до результатів виборів, політичної позиції депутатів і закону.

Парламентська більшість не є органом формування Кабінету Міністрів України і не має права розподіляти виконавчі посади як умову підтримки державної політики.

Парламентська опозиція має гарантовані права на парламентський контроль, доступ до інформації, участь у комітетах, ініціювання розслідувань, публічне висловлення позиції та контроль за діяльністю більшості й виконавчої влади.

Права опозиції не можуть бути скасовані парламентською більшістю.

Верховна Рада України утворює комітети та тимчасові слідчі комісії в порядку, визначеному законом.

Стаття 22. Депутатська недоторканність і відповідальність

Народний депутат України не несе юридичної відповідальності за політичну позицію, виступи, голосування або законодавчі ініціативи, крім випадків, визначених законом.

Депутатська недоторканність не є особистим привілеєм і не може захищати народного депутата України від відповідальності за корупцію, насильницький злочин, державну зраду, фінансування агресії, незаконне збагачення, організовану злочинність або інші тяжкі правопорушення.

Порядок притягнення народного депутата України до відповідальності має гарантувати баланс між незалежністю депутатського мандата і невідворотністю відповідальності за злочин.

Стаття 23. Фінансова прозорість і антикорупційні обмеження народного депутата України

Народний депутат України зобов’язаний повністю декларувати майно, доходи, витрати, корпоративні права, фінансові зобов’язання, рахунки, цінні папери, цифрові активи, криптоактиви, трасти, фонди, компанії, бенефіціарні інтереси та інше майно в Україні й за кордоном.

Народний депутат України не може мати прихованих рахунків, активів, корпоративних прав, компаній, трастів, фондів, криптоактивів, бенефіціарних інтересів або іншого майна в Україні чи за кордоном.

Майно, рахунки, активи, корпоративні права або інші фінансові інтереси народного депутата України за кордоном допускаються лише за умови їх повного декларування, підтвердження законного походження та перевірки в порядку, визначеному законом.

Під час здійснення мандата і протягом п’яти років після його припинення іноземні фінансові операції народного депутата України підлягають посиленому фінансовому моніторингу в порядку, визначеному законом.

Народний депутат України під час здійснення мандата не має права набувати громадянство іншої держави, подавати заяву про набуття громадянства іншої держави або створювати правову залежність від іншої держави.

Стаття 24. Особлива відповідальність за корупцію

Корупційний злочин народного депутата України є злочином проти народного мандата, публічної довіри і конституційного обов’язку служіння Українському народові.

Народний депутат України, засуджений за корупційний злочин, втрачає депутатський мандат з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Особа, засуджена за тяжкий або особливо тяжкий корупційний злочин, вчинений під час здійснення депутатського мандата, не може обіймати стратегічні публічні посади у випадках і порядку, визначених Конституцією і законом.

Незаконно набуті активи, доходи, майно, корпоративні права, цифрові активи, криптоактиви та інша вигода, отримані внаслідок корупційного злочину, підлягають конфіскації за рішенням суду.

Корупційні дії народного депутата України, вчинені в інтересах держави-агресора, іноземної держави, окупаційної структури або спрямовані на підрив незалежності України, територіальної цілісності, обороноздатності чи конституційного ладу, можуть кваліфікуватися як державна зрада в порядку, визначеному законом.

Стаття 25. Захист парламенту від олігархічного, кримінального і зовнішнього контролю

Верховна Рада України не може бути інструментом олігархічного, кримінального, партійно-приватного або зовнішнього контролю над державою.

Фінансування політичних партій, виборчих кампаній, депутатської діяльності, політичної реклами, експертного супроводу законопроєктів і лобістської діяльності має бути відкритим і перевірюваним.

Приховане фінансування народного депутата України, депутатської групи, фракції або законодавчої ініціативи забороняється.

Лобізм допускається лише у відкритій, законній, зареєстрованій і прозорій формі.

Стаття 26. Взаємодія Верховної Ради України з народовладдям

Верховна Рада України зобов’язана розглядати народні законодавчі ініціативи, народні конституційні звернення, народне вето, петиції та інші форми народовладдя у строки й порядку, визначені Конституцією і спеціальним законом про народовладдя.

Верховна Рада України не може ігнорувати підтверджені народні ініціативи.

Якщо Верховна Рада України безпідставно не розглядає народну ініціативу у визначений строк, застосовуються конституційні механізми народного розгляду, референдуму або іншої форми народовладдя, визначеної Конституцією і законом.

Стаття 27. Безперервність роботи Верховної Ради України

Під час воєнного стану, надзвичайного стану, прямої збройної агресії, окупації частини території України, кібератаки, надзвичайної ситуації або іншої прямої загрози державі Верховна Рада України продовжує здійснювати свої конституційні повноваження.

Діяльність Верховної Ради України не може бути зупинена, обмежена, скасована або передана іншому органу під приводом воєнного стану, надзвичайного стану, оборони, безпеки, швидкості ухвалення рішень або необхідності централізації влади.

У разі неможливості безпечного проведення пленарних засідань Верховна Рада України переходить на іншу форму роботи: захищені дистанційні засідання, змішані засідання, засідання в резервному місці, розосереджену роботу комітетів або інший захищений порядок, визначений законом.

Рішення Верховної Ради України, ухвалені в іншій формі роботи, мають таку саму юридичну силу, як і рішення, ухвалені на звичайному пленарному засіданні, якщо дотримано вимоги Конституції, особистого голосування, ідентифікації народних депутатів України, кворуму, фіксації результатів і захисту від фальсифікацій.

Питання оборони, державної таємниці, безпеки військових операцій або критичної інфраструктури можуть розглядатися Верховною Радою України в закритому режимі, але такий режим не може бути використаний для приховування корупції, узурпації влади, порушення прав людини або скасування парламентського контролю.

Стаття 28. Періодичний перегляд моделі влади народом

Кожні вісім років після набрання чинності цією Конституцією проводиться загальнонаціональний референдум щодо моделі співвідношення повноважень Верховної Ради України, Президента-Гетьмана України і Кабінету Міністрів України.

На такий референдум може бути винесене питання про збереження президентсько-виконавчої моделі з парламентським затвердженням і контролем уряду, перехід до парламентсько-президентської моделі або затвердження іншої змішаної моделі, що не суперечить незнищуваному ядру Конституції.

Результат такого референдуму не може автоматично скасовувати Конституцію, права людини, незалежність України, територіальну цілісність, державну мову, народовладдя або незнищуване ядро Конституції.

Рішення народу щодо зміни моделі влади реалізується через конституційну процедуру, спеціальний перехідний закон і висновок Конституційного Суду України щодо відповідності запропонованої моделі Конституції.

Стаття 29. Спеціальне законодавство про Верховну Раду України

Організація роботи Верховної Ради України, статус народного депутата України, виборчі округи, персональна виборча модель, базова конституційно-законодавча підготовка кандидатів, Інститут законодавства Верховної Ради України, комітети, тимчасові слідчі комісії, парламентська більшість і опозиція, законодавча процедура, парламентський контроль, відкритість, робочий режим народних депутатів України, облік присутності, порядок затвердження Кабінету Міністрів України, порядок звільнення членів Кабінету Міністрів України, порядок надзвичайного дострокового припинення повноважень Президента-Гетьмана України, конфлікт інтересів, лобізм, фінансова прозорість і відповідальність народних депутатів України визначаються Конституцією і законом про Верховну Раду України.

Закон про Верховну Раду України має бути ухвалений або приведений у відповідність до цієї Конституції у строки, передбачені перехідними положеннями цієї Конституції.

Пояснення для громадян

Цей розділ встановлює нову систему стримувань і противаг між Верховною Радою України, Президентом-Гетьманом України і Кабінетом Міністрів України.

Президент-Гетьман України пропонує Прем’єр-міністра України і склад Кабінету Міністрів України. Верховна Рада України затверджує уряд більшістю від свого конституційного складу. Це означає, що уряд не формується через коаліційний торг за посади, але й не може бути створений Президентом-Гетьманом одноосібно без парламентського фільтра.

Верховна Рада України може звільнити окремого міністра більшістю голосів. Якщо Верховна Рада України звільняє Прем’єр-міністра України двома третинами голосів, це означає відставку всього складу Кабінету Міністрів України. До затвердження нового уряду попередній уряд працює лише як тимчасовий і не може ухвалювати довгострокові стратегічні рішення, крім невідкладних питань оборони, безпеки або запобігання шкоді державі.

Парламентські слідчі комісії отримують реальні інструменти контролю: посадові особи зобов’язані з’являтися, надавати документи, пояснення та інформацію. Це робить парламент не органом торгу за посади, а органом законодавства, бюджету і реального контролю над виконавчою владою.

Як надзвичайний запобіжник проти узурпації, Верховна Рада України може трьома четвертими голосів від свого конституційного складу достроково припинити повноваження Президента-Гетьмана України. Але це можливо лише у виняткових випадках: державна зрада, узурпація влади, спроба зупинити парламент, грубе порушення Конституції або використання війни для утримання влади. Для цього потрібен висновок Конституційного Суду України, і така процедура не може бути використана просто через політичну незгоду.

Головна ідея розділу проста: Україні потрібен сильний уряд із чітким центром відповідальності, але цей уряд має пройти парламентське затвердження, бути підконтрольним парламенту і не мати права діяти як неконтрольована президентська вертикаль. Верховна Рада України залишається єдиним законодавчим органом, але не перетворюється на місце коаліційної купівлі урядових посад.

Аналітика змінВідкрити

Порівняння запропонованої редакції VKUA з чинною Конституцією України: що змінюється, навіщо, які ризики виникають і які запобіжники потрібні.

Аналітика змін: Розділ VIII. Верховна Рада України

Які положення чинної Конституції стосуються цієї теми

Цій темі відповідають положення чинної Конституції України про Верховну Раду України як єдиний орган законодавчої влади, склад парламенту, строк повноважень народних депутатів України, порядок виборів, статус народного депутата України, повноваження Верховної Ради України, бюджетні повноваження, парламентський контроль, формування Кабінету Міністрів України, відповідальність уряду, комітети, тимчасові слідчі комісії, імпічмент Президента України та особливості роботи парламенту під час воєнного або надзвичайного стану.

Чинна модель передбачає парламентсько-президентську логіку, у якій Верховна Рада бере ключову участь у формуванні уряду через парламентську більшість і політичну коаліцію. Запропонована редакція змінює цю логіку: уряд формується в системі відповідальності Президента-Гетьмана України, але набуває повноважень лише після затвердження Верховною Радою України.

Що пропонує редакція Конституції

Редакція створює президентсько-виконавчу модель із сильним парламентським затвердженням, контролем і надзвичайним запобіжником проти узурпації. Президент-Гетьман України пропонує Прем’єр-міністра України та персональний склад Кабінету Міністрів України, а Верховна Рада України затверджує їх більшістю від свого конституційного складу.

Верховна Рада України більше не є органом коаліційного торгу за міністерські посади, але отримує сильні контрольні повноваження: звільнення окремих міністрів більшістю голосів, звільнення Прем’єр-міністра України двома третинами голосів із наслідком відставки всього Кабінету Міністрів України, створення тимчасових слідчих комісій з обов’язком посадових осіб з’являтися і надавати документи.

Окремо вводиться надзвичайний механізм дострокового припинення повноважень Президента-Гетьмана України Верховною Радою України трьома четвертими голосів від її конституційного складу у виняткових конституційних випадках і лише після висновку Конституційного Суду України.

Ключова зміна

Головна зміна полягає в побудові нової системи стримувань і противаг: Президент-Гетьман України не може одноосібно створити уряд без парламентського затвердження, Верховна Рада України не може перетворити уряд на предмет коаліційного торгу, а Кабінет Міністрів України має подвійну відповідальність — перед Президентом-Гетьманом за виконавчу політику і перед Верховною Радою за законність, бюджет, доброчесність та публічний інтерес.

Що посилено

  • Посилено роль Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади.
  • Посилено участь парламенту в затвердженні Кабінету Міністрів України.
  • Посилено парламентський контроль за виконавчою владою.
  • Посилено можливість Верховної Ради України звільняти окремих міністрів.
  • Посилено відповідальність Прем’єр-міністра України перед Верховною Радою України.
  • Посилено наслідки звільнення Прем’єр-міністра України — відставка всього Кабінету Міністрів України.
  • Посилено строкову відповідальність Президента-Гетьмана щодо внесення нового уряду після звільнення Прем’єр-міністра.
  • Посилено повноваження тимчасових слідчих комісій.
  • Посилено обов’язок посадових осіб з’являтися на виклики парламентських комісій і надавати документи.
  • Посилено захист від коаліційного торгу за урядові посади.
  • Посилено запобіжники проти одноосібного президентського контролю над урядом.
  • Посилено парламентський запобіжник проти узурпації Президентом-Гетьманом.
  • Посилено роль Конституційного Суду України у надзвичайному припиненні повноважень Президента-Гетьмана.
  • Посилено безперервність роботи парламенту.
  • Посилено персональну виборчу модель парламенту і заборону закритих партійних списків.
  • Посилено антикорупційні обмеження щодо народних депутатів.

Що додано нового

  • Затвердження Прем’єр-міністра України і всього складу Кабінету Міністрів України Верховною Радою України.
  • Подвійну відповідальність Кабінету Міністрів України перед Президентом-Гетьманом України і Верховною Радою України.
  • Право Верховної Ради України звільняти окремих членів Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу.
  • Право Верховної Ради України звільняти Прем’єр-міністра України двома третинами від конституційного складу.
  • Норму про те, що звільнення Прем’єр-міністра України тягне відставку всього складу Кабінету Міністрів України.
  • Режим тимчасового уряду до затвердження нового складу Кабінету Міністрів України.
  • Обов’язок Президента-Гетьмана внести новий склад уряду не пізніше тридцяти календарних днів після звільнення Прем’єр-міністра.
  • Обов’язок Верховної Ради розглянути нове подання щодо уряду не пізніше п’ятнадцяти календарних днів.
  • Обмеження тимчасового уряду на стратегічні кадрові, бюджетні, боргові, приватизаційні, ресурсні та довгострокові рішення.
  • Обов’язок посадових осіб з’являтися на виклики тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України.
  • Відповідальність за ненадання документів, приховування інформації або перешкоджання роботі слідчої комісії.
  • Надзвичайне дострокове припинення повноважень Президента-Гетьмана України Верховною Радою України трьома четвертими голосів.
  • Обов’язковий висновок Конституційного Суду України для такого рішення.
  • Можливе підтвердження такого рішення швидким загальнонаціональним референдумом, якщо дозволяють безпекові умови.
  • Референдум кожні вісім років щодо моделі співвідношення повноважень парламенту, Президента-Гетьмана і уряду.

Чому це потрібно

Це потрібно для того, щоб вирішити три українські проблеми одночасно. Перша проблема — коаліційний торг у парламенті, підкуп депутатів, нестабільність більшості і розподіл урядових посад як політична плата. Друга проблема — ризик надмірної концентрації виконавчої влади в руках Президента-Гетьмана без парламентського фільтра. Третя проблема — слабкість реальних механізмів реагування на узурпацію влади главою держави.

Запропонована модель залишає Президенту-Гетьману відповідальність за виконавчу вертикаль, але не дозволяє йому одноосібно сформувати уряд без затвердження парламентом. Верховна Рада України не керує урядом щоденно, але затверджує його, контролює бюджет, може звільняти міністрів, має сильні слідчі комісії і в надзвичайних випадках може виступити конституційним запобіжником проти узурпації Президентом-Гетьманом.

Можливі ризики

  • Ризик блокування затвердження уряду Верховною Радою України.
  • Ризик політичного шантажу Президента-Гетьмана через незатвердження складу уряду.
  • Ризик частого звільнення міністрів парламентською більшістю.
  • Ризик використання слідчих комісій як політичного інструменту тиску.
  • Ризик слабкого уряду, який одночасно залежить і від Президента-Гетьмана, і від Верховної Ради.
  • Ризик конфлікту між Президентом-Гетьманом і Верховною Радою щодо кандидатур міністрів.
  • Ризик затягування формування нового уряду після відставки Прем’єр-міністра.
  • Ризик надмірного обмеження тимчасового уряду в кризовий період.
  • Ризик того, що парламентський контроль підмінятиме виконавче управління.
  • Ризик використання процедури 3/4 проти Президента-Гетьмана як політичної зброї.
  • Ризик політичного тиску на Конституційний Суд України під час надзвичайної процедури.

Запобіжники

  • Верховна Рада України не може самостійно формувати склад Кабінету Міністрів України.
  • Парламентська більшість не має права розподіляти виконавчі посади як умову політичної підтримки.
  • Відмова у затвердженні складу уряду має бути публічно обґрунтована.
  • Звільнення окремого міністра потребує більшості від конституційного складу Верховної Ради України.
  • Звільнення Прем’єр-міністра України потребує двох третин від конституційного складу Верховної Ради України.
  • Тимчасовий уряд забезпечує безперервність виконавчої влади до затвердження нового складу.
  • Тимчасовий уряд обмежений у стратегічних і довгострокових рішеннях.
  • Тимчасові слідчі комісії не здійснюють правосуддя і не підміняють слідство, прокуратуру або суд.
  • Контрольні рішення парламенту не можуть підміняти судове рішення, кримінальне провадження або оперативне управління виконавчої влади.
  • Надзвичайне припинення повноважень Президента-Гетьмана потребує трьох четвертих від конституційного складу Верховної Ради.
  • Надзвичайне припинення повноважень Президента-Гетьмана можливе лише у виняткових конституційних випадках.
  • Таке рішення потребує висновку Конституційного Суду України.
  • Таке рішення не може бути ухвалене через політичну незгоду, непопулярність Президента або зміну парламентської більшості.
  • Якщо безпекові умови дозволяють, рішення може підтверджуватися швидким загальнонаціональним референдумом.
  • Кожні вісім років народ має право переглянути модель влади на референдумі.
  • Будь-яка зміна моделі влади має проходити конституційну процедуру і не може порушувати незнищуване ядро Конституції.

Зв’язок з іншими розділами

  • Розділ I — Верховна Рада України діє в межах незалежності, територіальної цілісності, державної мови і незнищуваного ядра Конституції.
  • Розділ II — парламентські закони і контрольні рішення не можуть порушувати людську гідність і базові права людини.
  • Розділ IV — Верховна Рада України зобов’язана розглядати народні ініціативи, вето, звернення і петиції.
  • Розділ V — дистанційна робота парламенту і цифрові процедури мають відповідати вимогам цифрової безпеки.
  • Розділ VII — строки повноважень, вибори, відкликання і відповідальність депутатів мають бути узгоджені з цим розділом.
  • Розділ IX — Президент-Гетьман України має право вносити кандидатуру Прем’єр-міністра України та склад Кабінету Міністрів України на затвердження Верховної Ради України; також у цьому розділі треба відобразити механізм надзвичайного дострокового припинення його повноважень.
  • Розділ X — Кабінет Міністрів України має бути описаний як орган подвійної відповідальності перед Президентом-Гетьманом і Верховною Радою України.
  • Розділ XI — під час воєнного стану Верховна Рада продовжує працювати, але може змінити форму роботи.
  • Розділ XII — Охоронителі Нації не можуть перебирати законодавчу владу парламенту, але можуть бути пов’язані з надзвичайними запобіжниками проти узурпації.
  • Розділ XIII — Конституційний Суд України перевіряє закони, процедури і підстави надзвичайного дострокового припинення повноважень Президента-Гетьмана.
  • Розділ XV — антикорупційні вимоги до депутатів і міністрів мають бути узгоджені із загальною системою доброчесності.
  • Розділ XXIII — Верховна Рада не може ухвалювати закони, що руйнують Конституцію або незнищуване ядро.
  • Розділ XXIV — має визначити строки ухвалення закону про Верховну Раду України, закону про Кабінет Міністрів України, виборчого закону і перехідного порядку розведення виборчих циклів.
ОбговоренняВідкрити

Питання для громадського обговорення

  • Чи правильно, що Кабінет Міністрів України пропонує Президент-Гетьман України, але затверджує Верховна Рада України?
  • Чи достатньо більшості від конституційного складу Верховної Ради України для затвердження Кабінету Міністрів України?
  • Чи має Верховна Рада України право відхилити весь склад уряду?
  • Якими мають бути наслідки повторного незатвердження уряду?
  • Чи правильно, що Верховна Рада України може звільнити окремого міністра більшістю голосів?
  • Чи правильно, що звільнення Прем’єр-міністра України двома третинами голосів тягне відставку всього Кабінету Міністрів України?
  • Чи достатній строк тридцять календарних днів для внесення Президентом-Гетьманом нового складу уряду після звільнення Прем’єр-міністра?
  • Які обмеження має мати тимчасовий уряд після відставки Прем’єр-міністра України?
  • Які посадові особи мають бути зобов’язані з’являтися на виклик тимчасової слідчої комісії?
  • Якою має бути відповідальність за відмову надати документи парламентській слідчій комісії?
  • Як не допустити, щоб парламентський контроль перетворився на політичний шантаж уряду?
  • Як не допустити, щоб Президент-Гетьман перетворив уряд на неконтрольовану вертикаль?
  • Чи правильно дати Верховній Раді України право трьома четвертими голосів достроково припиняти повноваження Президента-Гетьмана у виняткових випадках?
  • Які підстави для такого надзвичайного припинення повноважень Президента-Гетьмана мають бути вичерпно визначені?
  • Чи має таке рішення підтверджуватися швидким загальнонаціональним референдумом, якщо безпекові умови дозволяють?
  • Чи правильно проводити референдум про модель влади кожні вісім років?
  • Які варіанти моделі влади мають бути винесені на такий референдум?
  • Чи правильно залишити Верховну Раду єдиним органом законодавчої влади за будь-яких умов?
  • Чи треба повністю заборонити закриті партійні списки?
  • Як захистити парламент від олігархічного, кримінального, партійно-приватного або зовнішнього контролю?
Подати пропозиціюВідкрити

Подати пропозицію до цього розділу

Після прочитання тексту, аналітики змін і питань для обговорення можна подати власну правку, зауваження або альтернативну редакцію.

Обговорити цей розділ

Надішліть коротку думку, правку або зауваження саме до цього розділу. Розділ уже підставлено автоматично — вам не потрібно нічого обирати.

Додати деталі

Це модерована громадська участь VKUA, не офіційна державна процедура.