Розділ XIII. Судова влада і конституційний контроль

Розділ XIII. Судова влада і конституційний контроль

Короткий зміст

Цей розділ визначає судову владу як незалежну владу права, справедливості, захисту людини, Конституції і законності. Судова влада не здійснює політичного управління державою, але має силу захищати людину від свавілля держави, приватних сил, олігархічного впливу, корупції, незаконного переслідування і порушення прав.

Розділ закладає оновлену модель правосуддя: незалежні суди, право людини на справедливий суд, відкритість судової системи, доброчесність суддів, громадський контроль без втручання у конкретні справи, цифрові петиції, громадські скарги, сигнали недовіри, народне або громадське відкликання суддів у визначених випадках, автоматичні механізми самоочищення судової системи та можливість використання AI-допоміжного правосуддя в першій інстанції для цивільних, адміністративних і господарських справ.

Кримінальне правосуддя залишається сферою обов’язкового людського судового розгляду. Штучний інтелект у кримінальних справах може бути лише допоміжним інструментом і не може визнавати людину винною або призначати покарання. У тяжких кримінальних справах має бути забезпечена участь представників Українського народу у формах, визначених законом.

Конституційний Суд України здійснює конституційний контроль за законами, актами органів влади, діями посадових осіб і захищає незнищуване ядро Конституції. Він не створює Конституцію, не змінює її і не підміняє народ, але визначає відповідність актів і процедур Конституції.

Щодо Охоронителів Нації Конституційний Суд України не здійснює контролю по суті їхніх надзвичайних рішень. Рішення Охоронителів Нації підтверджується або не підтверджується Українським народом шляхом голосування. Конституційний Суд України може надавати лише процедурний висновок щодо дотримання конституційної процедури, строків, меж повноважень і порядку народного підтвердження.

Основні положення

1. Судова влада є незалежною владою права, справедливості, захисту людини, Конституції і законності.
2. Кожен має право на справедливий, незалежний, доступний і розумний за строками суд.
3. У цивільних, адміністративних і господарських справах першої інстанції може застосовуватися AI-допоміжне правосуддя за обов’язкового людського судового контролю.
4. Апеляційний і касаційний перегляд здійснюється суддями-людьми.
5. У кримінальних справах AI не може визнавати людину винною або призначати покарання.
6. Народ і громади мають право через цифрові петиції, громадські скарги або сигнали недовіри ініціювати перевірку доброчесності судді.
7. Відкликання судді допускається лише у визначеній законом процедурі і не може бути помстою за одне непопулярне рішення.
8. Громадський контроль не може бути втручанням у конкретну справу або тиском на суддю.
9. Особи з множинним громадянством можуть бути суддями першої та апеляційної інстанцій, якщо вони доброчесні й не мають забороненої іноземної залежності.
10. Суддями касаційної інстанції, Верховного Суду України або Конституційного Суду України можуть бути лише особи з єдиним громадянством України.
11. Громадянство держави-агресора або залежність від держави-агресора несумісні з будь-якою судовою посадою.
12. Конституційний Суд України здійснює конституційний контроль, але не контролює по суті рішення Охоронителів Нації; їх підтверджує або не підтверджує Український народ.

Основні принципи

• Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
• Судова влада є незалежною, але не закритою від доброчесності, професійності, громадського контролю і відповідальності.
• Суддя незалежний у вирішенні конкретної справи, але зобов’язаний діяти в межах Конституції, закону, прав людини, справедливості і присяги.
• Привласнення судової влади іншими органами, посадовими особами, приватними структурами або позасудовими утвореннями забороняється.
• Створення надзвичайних, політичних, каральних, військово-польових або позасудових органів для вирішення справ про права, свободи, відповідальність чи покарання людини забороняється.
• Кожна людина має право на справедливий, незалежний, доступний, публічний і розумний за строками суд.
• У цивільних, адміністративних і господарських справах першої інстанції може застосовуватися AI-допоміжне правосуддя за обов’язкового людського судового контролю.
• Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень здійснюється суддями-людьми.
• У кримінальному правосудді штучний інтелект не може визнавати людину винною, визначати покарання або замінювати людський суд.
• У тяжких кримінальних справах забезпечується участь представників Українського народу у формах, визначених законом.
• Судова система має бути відкритою до входу доброчесних професіоналів і здатною до самоочищення від корумпованих, залежних або некомпетентних суддів.
• Український народ і територіальні громади мають право ініціювати цифрову петицію, громадську скаргу, сигнал недовіри, перевірку судді та, у визначених законом випадках, відкликання судді.
• Множинне громадянство не є абсолютною забороною для суддів першої та апеляційної інстанцій, але є забороною для суддів касаційної інстанції, Верховного Суду України і Конституційного Суду України.
• Громадянство держави-агресора або залежність від держави-агресора несумісні з будь-якою судовою посадою.
• Громадський контроль не може бути втручанням у конкретну справу або тиском на суддю щодо змісту рішення.
• Конституційний Суд України є органом конституційного контролю і захисту Конституції.
• Конституційний Суд України не контролює по суті надзвичайні рішення Охоронителів Нації; їх підтверджує або не підтверджує Український народ.
• Конституційний Суд України може надавати процедурний висновок щодо дотримання конституційної процедури дій Охоронителів Нації та порядку народного підтвердження.
• Судові рішення є обов’язковими до виконання.
• Невиконання судового рішення є порушенням Конституції.

Нормативний текст

Стаття 1. Статус судової влади

Судова влада в Україні є незалежною владою права, справедливості, захисту людини, Конституції і законності.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Судова влада не здійснює законодавчу, виконавчу, військову або місцеву владу, не формує політичний курс держави і не підміняє Український народ, Верховну Раду України, Президента-Гетьмана України, Кабінет Міністрів України, громади або Охоронителів Нації.

Сила судової влади полягає у праві ухвалювати обов’язкові рішення у справах про права, свободи, обов’язки, відповідальність, законність актів і захист Конституції.

Стаття 2. Право на справедливий суд

Кожна людина має право на справедливий, незалежний, неупереджений, доступний і розумний за строками суд.

Держава гарантує доступ до правосуддя незалежно від майнового стану, місця проживання, мови, походження, стану здоров’я, цифрової спроможності або соціального статусу людини.

Право на суд включає право бути почутим, право на захист, право на мотивоване рішення, право на апеляційний перегляд, право на виконання судового рішення і право на людський судовий контроль у випадках, визначених Конституцією.

Навіть під час воєнного або надзвичайного стану не може бути скасоване право людини на судову перевірку законності затримання, позбавлення свободи, конфіскації майна, примусового переміщення або іншого істотного втручання держави в основні права людини.

Стаття 3. Незалежність суду і межі суддівської незалежності

Суддя є незалежним у здійсненні правосуддя і підкоряється лише Конституції, закону, правам людини, справедливості та власній присязі.

Будь-який вплив на суддю з боку органів влади, посадових осіб, політичних партій, олігархічних груп, бізнесових структур, кримінальних організацій, іноземних центрів впливу, медіакампаній або інших осіб з метою вплинути на рішення у конкретній справі забороняється.

Незалежність судді не є особистим привілеєм і не може бути прикриттям для корупції, некомпетентності, свавілля, прихованої залежності, порушення прав людини або служіння приватному інтересу.

Суддя не може бути притягнутий до відповідальності лише за добросовісне, незалежне і правово аргументоване рішення, навіть якщо воно було скасоване судом вищої інстанції.

Суддя несе відповідальність за корупцію, державну зраду, незаконне збагачення, приховану залежність, умисне викривлення правосуддя, грубе порушення прав людини, втручання в автоматизований розподіл справ або інше істотне порушення присяги судді.

Стаття 4. Заборона привласнення судової влади

Привласнення функцій суду іншими органами державної влади, посадовими особами, військовими структурами, приватними утвореннями або цифровими системами забороняється.

Створення надзвичайних, політичних, каральних, військово-польових, позасудових або інших органів для вирішення справ про права, свободи, відповідальність чи покарання людини забороняється.

Жоден орган влади не може позбавити людину права на судовий захист.

Стаття 5. Система судів України

Система судів України будується на принципах територіальності, спеціалізації, доступності, незалежності, професійності, доброчесності та єдності судової практики.

Суди першої інстанції забезпечують первинний розгляд справ.

Апеляційні суди забезпечують перегляд судових рішень з питань факту, права, справедливості процедури і дотримання прав людини.

Касаційна інстанція забезпечує єдність судової практики, правильне застосування права, захист прав людини і стабільність правової системи.

Верховний Суд України забезпечує найвищий рівень єдності судової практики в системі судів загальної юрисдикції в порядку, визначеному законом.

Створення, реорганізація, ліквідація судів, їх юрисдикція і порядок діяльності визначаються Конституцією і законом про судоустрій.

Стаття 6. AI-допоміжне правосуддя першої інстанції

У цивільних, адміністративних і господарських справах першої інстанції законом може бути запроваджене AI-допоміжне правосуддя.

AI-допоміжне правосуддя означає використання сертифікованих, безпечних, прозорих і публічно контрольованих систем штучного інтелекту для аналізу матеріалів справи, доказів, законодавства, судової практики, правових позицій сторін і підготовки проєкту судового рішення.

Система штучного інтелекту не є суддею і не може самостійно здійснювати судову владу.

Рішення першої інстанції, підготовлене із застосуванням AI-допоміжного правосуддя, набуває сили судового рішення лише після людського судового контролю і підтвердження суддею або судовим складом, визначеним законом.

Суддя або судовий склад, який підтверджує рішення, підготовлене із застосуванням штучного інтелекту, несе відповідальність за його законність, обґрунтованість, справедливість, дотримання прав людини і відповідність Конституції.

Сторони мають право знати про використання штучного інтелекту, отримати пояснення основних мотивів рішення, заперечити проти помилки алгоритмічного аналізу та вимагати людського перегляду.

AI-допоміжне правосуддя не може бути прихованою “чорною скринькою” і підлягає незалежному технічному, правовому, етичному та громадському контролю.

Стаття 7. Людський апеляційний і касаційний контроль

Кожна особа має право на апеляційний перегляд рішення першої інстанції, ухваленого із застосуванням AI-допоміжного правосуддя, суддями-людьми.

Апеляційний суд перевіряє законність, обґрунтованість, дотримання прав сторін, якість аналізу доказів і відсутність істотної алгоритмічної помилки.

Касаційний перегляд здійснюється суддями-людьми і забезпечує єдність судової практики, захист Конституції, прав людини, законності та справедливості.

Жодне рішення не може бути позбавлене апеляційного або касаційного перегляду лише через те, що воно було підготовлене із застосуванням штучного інтелекту.

Стаття 8. Кримінальне правосуддя і участь народу

У кримінальному провадженні штучний інтелект може використовуватися лише як допоміжний інструмент для впорядкування матеріалів, пошуку правових позицій, перевірки строків, аналізу доказів і підготовки аналітичних матеріалів для суду.

Штучний інтелект не може визнавати особу винною, визначати міру кримінального покарання, замінювати суддю, присяжних, народних засідателів або інший людський склад суду у кримінальній справі.

Тяжкі та особливо тяжкі кримінальні справи розглядаються за участі представників Українського народу у формах народної участі в правосудді, визначених законом.

Кримінальне правосуддя ґрунтується на презумпції невинуватості, праві на захист, праві мовчати, праві на людський судовий розгляд, змагальності сторін і недопустимості доказів, отриманих із порушенням прав людини.

Стаття 9. Добір суддів, відкритий доступ і громадянство

Доступ до посади судді має бути відкритим, конкурсним, професійним і доступним для доброчесних правників, які відповідають вимогам Конституції і закону.

Добір суддів не може бути закритою корпоративною процедурою, що відтворює кумівство, корупційні мережі, політичну залежність, внутрішню суддівську кругову поруку або спадковість посад.

Кандидат на посаду судді проходить професійний конкурс, перевірку доброчесності, майнової прозорості, конфліктів інтересів, правничої компетентності та незалежності від політичного, олігархічного, кримінального або зовнішнього впливу.

Особа, яка відповідає професійним і доброчесним вимогам, не може бути недопущена до суддівської професії через відсутність внутрішніх зв’язків, належність до “не своєї” правничої групи, політичну нейтральність або добросовісну критику судової системи.

Суддею суду першої інстанції або апеляційної інстанції може бути громадянин України, який відповідає вимогам професійності, доброчесності, незалежності, правничої компетентності та відсутності заборонених конфліктів інтересів.

Наявність у такої особи іншого громадянства сама по собі не є безумовною перешкодою для здійснення правосуддя в суді першої або апеляційної інстанції, якщо така особа не має громадянства держави-агресора, правової, політичної, фінансової, службової або іншої залежності від іноземної держави, несумісної зі статусом судді.

Суддею касаційної інстанції, Верховного Суду України або Конституційного Суду України може бути лише громадянин України, який має єдине громадянство України.

Особа з множинним громадянством не може обіймати судову посаду, яка формує обов’язкову судову практику, остаточне тлумачення права, конституційну доктрину або рішення загальнодержавного значення.

Громадянство держави-агресора, правова залежність від держави-агресора, участь в окупаційних органах, прихована залежність від іноземного центру впливу або приховування такого статусу є несумісними з будь-якою судовою посадою.

Порядок добору, призначення, переведення, оцінювання і звільнення суддів визначається Конституцією і законом.

Стаття 10. Самоочищення судової системи

У судовій системі України діє конституційний механізм постійного оцінювання доброчесності, професійної якості, своєчасності і суспільної відповідальності суддів.

Таке оцінювання враховує якість судових рішень, підстави їх скасування, дотримання строків, підтверджені скарги, дисциплінарні порушення, доброчесність, майнову прозорість, конфлікти інтересів, втручання в автоматизований розподіл справ та інші об’єктивні показники, визначені законом.

Скасування судового рішення саме по собі не є підставою для звільнення судді.

Системне скасування рішень з підстав грубого порушення закону, свавільності, ігнорування доказів, порушення прав людини або ознак недоброчесності автоматично запускає кваліфікаційну, дисциплінарну або доброчесну перевірку судді.

Якщо перевірка підтверджує системну професійну неспроможність, недоброчесність, корупційні ризики, приховану залежність або умисне викривлення правосуддя, суддя підлягає звільненню у порядку, визначеному законом.

Система оцінювання суддів не може використовуватися для політичного тиску, помсти, примусу до ухвалення бажаних рішень або підпорядкування судової влади будь-якому органу чи приватному центру впливу.

Стаття 11. Цифрові петиції, громадські скарги, сигнали недовіри і відкликання суддів

Український народ, територіальні громади, учасники судових процесів, громадські об’єднання та правнича спільнота мають право подавати цифрові петиції, громадські скарги та сигнали недовіри щодо судді, голови суду або судової установи.

Такі петиції, скарги або сигнали можуть стосуватися доброчесності судді, системного порушення прав людини, затягування справ, грубого порушення процесу, корупційних ризиків, невідповідності способу життя доходам, конфлікту інтересів, прихованої залежності або втрати суспільної довіри.

Цифрова петиція, громадська скарга або сигнал недовіри, що набрали визначений законом поріг підтримки, є обов’язковими для розгляду Вищим органом суддівської доброчесності та кваліфікації або іншим конституційним органом суддівського врядування, визначеним законом.

Відповідний орган зобов’язаний надати публічну відповідь, провести перевірку або мотивовано відмовити у відкритті перевірки лише з підстав, прямо визначених законом.

Відмова у розгляді цифрової петиції, громадської скарги або сигналу недовіри має бути письмовою, публічною і може бути оскаржена в порядку, визначеному законом.

Український народ, територіальні громади, громадські об’єднання, правнича спільнота і правозахисні інституції мають право на громадський контроль за доброчесністю, відкритістю, доступністю і якістю судової влади.

Громадський контроль не може означати втручання у розгляд конкретної справи, тиск на суддю щодо змісту рішення, політичну помсту або підміну апеляційного чи касаційного перегляду.

Громадяни і громади мають право ініціювати перевірку доброчесності судді, перевірку діяльності голови суду та, у випадках, визначених законом, процедуру відкликання судді.

Суддя може бути відкликаний народним голосуванням або голосуванням відповідної територіальної громади лише з підстав системного порушення Конституції, закону, прав людини, доброчесності, професійної неспроможності, прихованої залежності або втрати суспільної довіри у порядку, визначеному законом.

Відкликання судді не може застосовуватися за одне окреме непопулярне рішення, якщо воно ухвалене добросовісно, незалежно і в межах права.

Народне або громадське відкликання судді не скасовує автоматично ухвалені ним судові рішення. Такі рішення можуть бути переглянуті лише в судовому порядку.

Цифрові петиції, громадські скарги і сигнали недовіри не можуть використовуватися для втручання у конкретну справу, тиску на суддю щодо змісту рішення, політичної помсти, інформаційної атаки або підміни апеляційного чи касаційного перегляду.

Стаття 12. Суддівське врядування

Суддівське врядування в Україні здійснюється незалежними органами, які забезпечують добір, оцінювання, дисциплінарну відповідальність, доброчесність, професійність і захист незалежності суддів.

Органи суддівського врядування не можуть бути закритою суддівською корпорацією, політичним інструментом, каналом олігархічного впливу або механізмом відтворення корупції.

У системі суддівського врядування має бути забезпечене поєднання професійної суддівської участі, правничої експертизи, громадського доброчесного контролю і прозорих процедур.

Порядок формування, повноваження і відповідальність органів суддівського врядування визначаються Конституцією і законом.

Стаття 13. Суд під час воєнного стану

Воєнний або надзвичайний стан не скасовує судову владу і не припиняє права людини на судовий захист.

Під час воєнного стану може змінюватися територіальна підсудність, форма судового розгляду, порядок доступу до суду, цифрові засоби участі або організація роботи судів, але не може бути скасоване право на незалежний суд.

Забороняється створення позасудових органів покарання, позасудового позбавлення свободи, позасудової конфіскації майна або позасудового вирішення питань про винуватість людини.

Навіть під час війни держава зобов’язана забезпечити судову перевірку найбільш істотних обмежень прав людини.

Стаття 14. Конституційний Суд України

Конституційний Суд України є органом конституційного контролю і захисту Конституції України.

Конституційний Суд України вирішує питання відповідності Конституції України законів, актів Верховної Ради України, Президента-Гетьмана України, Кабінету Міністрів України та інших актів у випадках, визначених Конституцією.

Конституційний Суд України захищає незнищуване ядро Конституції, права людини, народовладдя, незалежність України, територіальну цілісність, державну мову, конституційний баланс влади і межі повноважень органів держави.

Конституційний Суд України не створює Конституцію, не змінює її, не підміняє Український народ і не здійснює політичного управління державою.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання.

Стаття 15. Конституційна скарга і народне конституційне звернення

Кожна особа має право звернутися до Конституційного Суду України з конституційною скаргою у випадках, коли закон або інший акт, застосований у її справі, порушує Конституцію України.

Український народ має право на народне конституційне звернення до Конституційного Суду України у порядку, визначеному Конституцією і законом.

Народне конституційне звернення може стосуватися законів, актів, рішень або дій органів влади, що створюють загрозу правам людини, народовладдю, державній мові, незалежності України, територіальній цілісності, обороноздатності або незнищуваному ядру Конституції.

Конституційний Суд України зобов’язаний розглядати народні конституційні звернення у строки, визначені Конституцією і законом, а у випадку прямої загрози Конституції — у скороченому порядку.

Стаття 16. Конституційний Суд України і Охоронителі Нації

Рішення Охоронителів Нації про надзвичайне тимчасове зупинення акта, рішення або дії органу влади не є звичайним судовим актом і не підлягає судовому контролю по суті.

Остаточне підтвердження або непідтвердження надзвичайного рішення Охоронителів Нації здійснюється Українським народом шляхом голосування у порядку, визначеному Конституцією і законом.

Конституційний Суд України може надавати процедурний висновок щодо дотримання Охоронителями Нації конституційної процедури, меж форми рішення, строків, належного запуску народного підтвердження і відповідності процедури вимогам Конституції.

Процедурний висновок Конституційного Суду України щодо рішення Охоронителів Нації не є контролем по суті такого рішення, не скасовує волю Охоронителів Нації і не підміняє рішення Українського народу.

Жоден орган державної влади, включно із судами, не може остаточно підтвердити або скасувати надзвичайне рішення Охоронителів Нації замість Українського народу.

Стаття 17. Обов’язковість судових рішень

Судові рішення, ухвалені іменем України, є обов’язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судового рішення органом державної влади, посадовою особою, органом місцевого самоврядування, юридичною або фізичною особою є порушенням Конституції і тягне відповідальність, визначену законом.

Держава зобов’язана забезпечити реальне, своєчасне і повне виконання судових рішень.

Невиконання судового рішення не може виправдовуватися політичною доцільністю, адміністративною незручністю, бюджетною бездіяльністю або небажанням органу влади.

Стаття 18. Спеціальне законодавство про судову владу і конституційний контроль

Судоустрій, статус суддів, добір суддів, громадянство суддів різних інстанцій, AI-допоміжне правосуддя, апеляційний і касаційний перегляд, кримінальне правосуддя, участь народу в правосудді, суддівське врядування, цифрові петиції, громадські скарги, сигнали недовіри, громадський контроль, відкликання суддів, дисциплінарна відповідальність суддів, Конституційний Суд України, конституційна скарга, народне конституційне звернення і виконання судових рішень визначаються Конституцією та конституційними законами України.

Такі закони не можуть звужувати сутність права на справедливий суд, незалежність судової влади, громадський контроль, право на людський перегляд AI-допоміжного рішення, право на апеляцію, право на касаційний перегляд, право на конституційну скаргу, право на цифрову петицію або громадську скаргу щодо доброчесності судді і право Українського народу підтверджувати або не підтверджувати надзвичайні рішення Охоронителів Нації.

Пояснення для громадян

Цей розділ встановлює нову модель судової влади. Суд має бути незалежним від політиків, олігархів, силових органів, бізнесових груп і зовнішнього впливу. Але суд не має бути закритою кастою, яка сама себе захищає від суспільства.

Суддя незалежний у конкретній справі. Ніхто не має права наказати йому, яке рішення ухвалити. Але суддя не може прикривати незалежністю корупцію, свавілля, зневагу до людини, приховану залежність або системне порушення прав.

Розділ дозволяє інноваційну модель AI-допоміжного правосуддя. У цивільних, адміністративних і господарських справах першої інстанції штучний інтелект може допомагати аналізувати матеріали, докази, закон і судову практику. Але AI не стає суддею. Остаточне рішення має бути підтверджене людиною-суддею, а апеляція і касація розглядаються суддями-людьми.

У кримінальних справах AI не може визнавати людину винною або призначати покарання. У тяжких кримінальних справах має бути участь представників народу. Це захищає людину від автоматизованого державного покарання.

Розділ також вводить принцип самоочищення судової системи. Якщо суддя системно ухвалює рішення, які скасовуються через грубі порушення, затягує справи, порушує права людини, має ознаки корупції або втрати доброчесності, має запускатися перевірка. Якщо порушення підтверджені, суддя може бути звільнений.

Громадяни і громади мають отримати право подавати цифрові петиції, громадські скарги і сигнали недовіри щодо суддів, голів судів або судових установ. Якщо такі звернення набирають визначений законом поріг підтримки, вони мають бути обов’язково розглянуті органом суддівської доброчесності та кваліфікації.

Громадяни і громади також мають право ініціювати перевірку судді або, у визначених законом випадках, відкликання судді. Але це не має бути способом тиску на конкретну справу. Громада не вирішує справу замість судді, але громада має право вимагати перевірки судді, який системно зраджує правосуддя.

Розділ уточнює питання громадянства суддів. Особи з множинним громадянством можуть бути суддями першої та апеляційної інстанцій, якщо вони є громадянами України, доброчесні й не мають забороненої іноземної залежності. Але суддями касаційної інстанції, Верховного Суду України або Конституційного Суду України можуть бути лише особи з єдиним громадянством України, тому що ці інстанції формують судову практику і конституційну позицію держави.

Громадянство держави-агресора або залежність від держави-агресора несумісні з будь-якою судовою посадою.

Конституційний Суд України захищає Конституцію, перевіряє закони та акти влади на відповідність Конституції і розглядає конституційні скарги та народні конституційні звернення.

Окремо визначено, що Конституційний Суд не контролює по суті рішення Охоронителів Нації. Якщо Охоронителі Нації ухвалюють надзвичайне рішення, його має підтвердити або не підтвердити Український народ. Конституційний Суд може лише перевірити процедуру, але не замінити народ.

Головна ідея розділу: суд має бути незалежним у правосудді, відкритим для суспільної відповідальності, здатним до самоочищення і достатньо інноваційним, щоб забезпечити швидкий, справедливий і доступний суд для людей.