Розділ XIX. Освіта, наука, культура і технології

Розділ XIX. Освіта, наука, культура і технології

Короткий зміст

Цей розділ визначає освіту, науку, культуру і технології як основу свободи людини, сили Українського народу, інноваційної економіки, обороноздатності, культурної самобутності та майбутнього України.

Освіта має формувати не підданого, а вільну, відповідальну, критично мислячу, професійну і культурно вкорінену людину, здатну до самостійного життя, праці, творчості, захисту держави і участі в народовладді.

Наука визнається стратегічною функцією держави. Вона є не прикрасою і не другорядною витратою, а довгостроковою обороною України, основою технологічної незалежності, медицини, енергетики, кібербезпеки, оборонних інновацій, економіки майбутнього і якості життя.

Культура визнається пам’яттю, голосом, творчою силою і самобутністю Українського народу. Українська мова, історія, література, мистецтво, музика, кіно, театр, архітектура, музеї, архіви, культурна спадщина і сучасна творчість є частиною національної стійкості.

Технології мають служити розвитку людини, держави і суспільства. Україна має бути не ринком дешевої праці або споживачем чужих рішень, а державою творців, інженерів, науковців, підприємців, культурних діячів і технологічних проривів.

Основні положення

1. Освіта, наука, культура і технології є основою майбутнього України.
2. Кожна людина має право на якісну, доступну і безпечну освіту.
3. Базова освіта є обов’язковою і гарантується державою.
4. Освіта має розвивати особистість, критичне мислення, професійні навички, громадянську відповідальність, українську мову, культуру, історичну пам’ять і здатність до самостійного життя.
5. Диплом без знань, корупційна освіта, купівля оцінок, плагіат і фіктивна наука є порушенням довіри до освіти і науки.
6. Держава гарантує доступність дошкільної, шкільної, професійної, вищої та безперервної освіти.
7. Українська мова є мовою державної освіти, громадянської єдності і повноцінної участі в суспільному житті.
8. Освіта має включати історію України, Конституцію, права людини, громадянську відповідальність, медіаграмотність, економічну і цифрову грамотність.
9. Вчитель, викладач і наставник є ключовими носіями майбутнього України та мають право на гідність, належну оплату, професійну свободу і захист від бюрократичного приниження.
10. Заклади освіти і науки мають академічну свободу, автономію, відповідальність за якість і доброчесність.
11. Наука є стратегічною функцією держави і має отримувати довгострокову підтримку.
12. Україна розвиває фундаментальну і прикладну науку, оборонні технології, медицину, енергетику, біотехнології, агротехнології, матеріалознавство, кібербезпеку, космос, робототехніку і штучний інтелект.
13. Технологічна незалежність України є складовою державного суверенітету.
14. Культура, мистецтво, творча свобода і культурна спадщина перебувають під захистом держави.
15. Культурна спадщина України, зокрема під час війни та окупації, підлягає захисту, відновленню, поверненню і збереженню.
16. AI і цифрові технології можуть використовуватися в освіті, науці і культурі як допоміжні інструменти, але не можуть замінювати людське мислення, вчителя, наукову доброчесність або творчу свободу.
17. Держава забезпечує доступність освіти, науки, культури і технологій для громад, дітей, молоді, людей з інвалідністю, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб і громадян, які постраждали від війни.
18. Українці світу є частиною освітнього, наукового, культурного і технологічного простору України.

Основні принципи

• Освіта як інвестиція в свободу людини і силу України.
• Право на якісну освіту, а не лише на формальний доступ до навчання.
• Обов’язкова базова освіта і доступність освіти протягом життя.
• Українська мова, історія і громадянська освіта як основа державної єдності.
• Критичне мислення, медіаграмотність, цифрова грамотність і здатність до самостійного життя.
• Гідність, професійна свобода і відповідальність учителя.
• Академічна свобода, університетська автономія і відповідальність за якість.
• Нульова терпимість до плагіату, купівлі дипломів, корупції в освіті і фіктивної науки.
• Наука як довгострокова оборона держави.
• Технологічна незалежність України.
• Співпраця освіти, науки, бізнесу, держави, громад і Сил оборони у створенні інновацій.
• Культура як пам’ять, голос і творча сила Українського народу.
• Захист культурної спадщини від війни, окупації, знищення і незаконного вивезення.
• AI і цифрові технології як інструменти розвитку, а не заміна людського мислення.
• Доступність освіти, науки, культури і технологій для всієї України.
• Відкритість до світу без втрати українського ядра.

Нормативний текст

Стаття 1. Освіта, наука, культура і технології як основа майбутнього України

Освіта, наука, культура і технології є основою свободи людини, сили Українського народу, інноваційної економіки, обороноздатності, культурної самобутності, національної стійкості і майбутнього України.

Держава зобов’язана створювати умови для розвитку знань, творчості, науки, інженерії, культури, технологій, професійної майстерності, громадянської відповідальності і людського потенціалу.

Майбутнє України визначається не лише природними ресурсами, військовою силою або державними інституціями, а якістю людини, яку формують освіта, наука, культура і технологічна творчість.

Стаття 2. Право на якісну освіту

Кожна людина має право на якісну, доступну, безпечну і гідну освіту.

Базова освіта є обов’язковою і гарантується державою.

Держава гарантує доступність дошкільної, шкільної, професійної, вищої, позашкільної, інклюзивної та безперервної освіти у порядку, визначеному законом.

Освіта не може бути привілеєм лише багатих, наближених, мешканців великих міст або осіб із доступом до приватних ресурсів.

Дитина з громади, села, прифронтової території, родини з низьким доходом, родини військовослужбовця, внутрішньо переміщеної родини або родини, що постраждала від війни, має отримати реальний шанс на якісну освіту.

Стаття 3. Дошкільна, шкільна, професійна, вища і безперервна освіта

Дошкільна освіта і розвиток дитини є важливою частиною підтримки родини, рівних можливостей і підготовки дитини до життя.

Шкільна освіта має забезпечувати базові знання, мислення, культуру, здоров’я, громадянську відповідальність і здатність людини до подальшого розвитку.

Професійна освіта має готувати кваліфікованих фахівців для економіки, громад, відновлення, промисловості, агросектору, сервісу, оборони, енергетики та технологічного розвитку.

Вища освіта має поєднувати академічну свободу, наукову якість, професійну підготовку, інновації, доброчесність і служіння суспільству.

Безперервна освіта протягом життя визнається необхідною умовою свободи людини, професійної мобільності, адаптації до технологічних змін і розвитку економіки.

Стаття 4. Якість освіти і зміст навчання

Право на освіту включає право на якісну освіту.

Освіта має забезпечувати грамотність, українську мову, математику, природничі науки, історію України, правову культуру, економічну грамотність, цифрову грамотність, медіаграмотність, критичне мислення, моральну відповідальність, фізичне здоров’я, професійні навички, творчість і здатність до самостійного життя.

Освіта має навчати людину думати, ставити запитання, перевіряти інформацію, співпрацювати, творити, відповідати за власні рішення і поважати гідність інших людей.

Диплом, сертифікат або інший документ без реальних знань і компетентності не є повноцінним результатом освіти.

Держава, громади і заклади освіти зобов’язані забезпечувати стандарти якості освіти, але такі стандарти не можуть перетворюватися на бюрократичне придушення живого навчання і професійної свободи вчителя.

Стаття 5. Українська мова, історія і громадянська освіта

Українська мова є мовою державної освіти, громадянської єдності, участі в публічному житті і повноцінного доступу до можливостей в Україні.

Освіта має забезпечувати знання української мови, історії України, Конституції України, прав людини, обов’язків громадянина, народовладдя, державної незалежності, територіальної цілісності, культури пам’яті та відповідальності за державу.

Школа не має виховувати підданого. Школа має виховувати вільного громадянина України.

Громадянська освіта не є державною пропагандою. Вона має формувати критичне мислення, правову культуру, повагу до гідності людини, здатність до участі в демократії і захист від імперської, тоталітарної, антиукраїнської та дезінформаційної пропаганди.

Права корінних народів і національних спільнот у сфері освіти гарантуються законом, але не можуть використовуватися для послаблення державної мови, незалежності України, громадянської єдності або конституційного ладу.

Стаття 6. Вчитель, викладач і наставник

Вчитель, викладач і наставник є ключовими носіями майбутнього України.

Держава, громади і суспільство зобов’язані забезпечувати повагу до гідності вчителя, належну оплату праці, професійну свободу, безпеку, можливість професійного розвитку і захист від бюрократичного приниження.

Держава, яка принижує вчителя, руйнує власне майбутнє.

Вчитель має право на педагогічну свободу у межах освітніх стандартів, прав дитини, академічної доброчесності, Конституції і закону.

Вчитель, викладач і наставник зобов’язані діяти доброчесно, поважати гідність учня чи студента, не допускати насильства, приниження, дискримінації, корупції, ідеологічного примусу або зловживання авторитетом.

Стаття 7. Академічна свобода і автономія закладів освіти

Заклади освіти і науки мають академічну свободу, організаційну автономію, професійну відповідальність і право на розвиток відповідно до Конституції і закону.

Університет не є філією міністерства, політичної партії, місцевої адміністрації, бізнес-групи або ідеологічного центру.

Університет автономний у пошуку істини, але відповідальний перед суспільством за якість знань, доброчесність, безпеку студентів, ефективне використання публічних коштів і повагу до Конституції України.

Автономія закладів освіти не може бути прикриттям для корупції, кланового управління, купівлі дипломів, фіктивної науки, приниження студентів або неефективного використання майна і коштів.

Стаття 8. Академічна доброчесність

Академічна доброчесність є обов’язковою основою освіти і науки.

Плагіат, купівля дипломів, фальшиві дисертації, фіктивні наукові журнали, корупція при вступі, купівля оцінок, списування, підробка досліджень, фальсифікація даних, привласнення чужої праці або інші форми академічного шахрайства є порушенням довіри до освіти, науки і держави.

Освіта і наука без доброчесності перетворюються на фабрику фальшивих статусів.

Держава і заклади освіти зобов’язані створити механізми запобігання, виявлення і відповідальності за академічну недоброчесність, з гарантіями справедливої процедури, права на пояснення і захисту від зловживань.

Стаття 9. Наука як стратегічна функція держави

Наука є стратегічною функцією держави і довгостроковою обороною України.

Держава підтримує фундаментальну і прикладну науку, наукові школи, лабораторії, дослідницьку інфраструктуру, гранти, молодих науковців, міжнародну співпрацю, повернення українських вчених і залучення українців світу до наукового розвитку України.

Пріоритетними напрямами науки є, зокрема, оборонні дослідження, медицина, біотехнології, енергетика, матеріалознавство, агронаука, екологія, кліматична стійкість, кібербезпека, штучний інтелект, космос, робототехніка, гуманітарні науки, суспільні науки і дослідження української історії та культури.

Фінансування науки має бути довгостроковим, конкурсним, доброчесним, прозорим і спрямованим на якість, а не на формальну кількість звітів.

Стаття 10. Інновації, технології і технологічна незалежність

Україна має бути не ринком дешевої праці і не лише споживачем чужих технологій, а державою творців технологій.

Держава сприяє розвитку інженерії, стартапів, оборонних інновацій, deep tech, венчурного фінансування, промислових технологій, енергетичних технологій, медичних технологій, агротехнологій, кібербезпеки, робототехніки, космічних технологій і штучного інтелекту.

Технологічна незалежність України є складовою державного суверенітету, економічної безпеки, обороноздатності і стійкості держави.

Держава створює умови для співпраці університетів, наукових установ, бізнесу, громад, держави, Сил оборони і українців світу у створенні інновацій.

Інтелектуальна власність, винахідництво, інженерна творчість і технологічне підприємництво захищаються законом.

Стаття 11. Оборонні, медичні, енергетичні і критичні технології

Держава визначає і підтримує критичні технологічні напрями, необхідні для оборони, безпеки, медицини, енергетики, продовольчої безпеки, кібербезпеки, критичної інфраструктури і відновлення України.

Оборонні інновації, військова медицина, безпілотні системи, системи зв’язку, кіберзахист, енергетична стійкість, виробництво критичних матеріалів і технології захисту населення є частиною національної безпеки.

Держава не може допускати критичної залежності України від держави-агресора, її технологій, компонентів, програмного забезпечення, ланцюгів постачання або прихованого контролю у стратегічних технологічних сферах.

Стаття 12. Культура, мистецтво і творча свобода

Культура є пам’яттю, голосом, творчою силою і самобутністю Українського народу.

Держава гарантує свободу творчості, мистецтва, літератури, музики, театру, кіно, архітектури, книговидання, медіа, музейної справи, архівної справи, дизайну, ремесел, креативних індустрій та інших форм культурного самовираження.

Цензура забороняється, крім обмежень, прямо визначених законом і необхідних для захисту національної безпеки, прав людини, дітей, гідності, громадського порядку або запобігання пропаганді агресії, геноциду, насильства чи тоталітаризму.

Підтримка української культури не є утиском інших культур, якщо вона здійснюється для захисту державної мови, культурної самобутності, пам’яті, незалежності і стійкості Українського народу.

Стаття 13. Культурна спадщина і пам’ять

Культурна спадщина України, історична пам’ять, архіви, музеї, пам’ятки, мова, література, мистецтво, традиції, місця пам’яті і культурні ландшафти перебувають під захистом держави, громад і суспільства.

Держава зобов’язана захищати культурну спадщину від війни, окупації, незаконного вивезення, знищення, привласнення, спотворення, корупційної забудови, недбалості і забуття.

Культурні цінності, незаконно вивезені з України, підлягають поверненню у порядку, визначеному законом і міжнародними зобов’язаннями України.

Політика пам’яті має ґрунтуватися на правді, гідності жертв, повазі до борців за свободу України, засудженні імперського, тоталітарного, колоніального, нацистського і комуністичного насильства та відкритості до наукового дослідження історії.

Стаття 14. Креативні індустрії та український культурний продукт

Держава сприяє розвитку українського культурного продукту, книговидання, кіно, музики, театру, дизайну, ігор, медіа, цифрового мистецтва, архітектури, ремесел, креативного підприємництва і культурного експорту.

Креативні індустрії визнаються частиною економіки, культури, міжнародної присутності і м’якої сили України.

Держава і громади можуть підтримувати український культурний продукт через прозорі конкурси, гранти, фонди, податкові стимули, інфраструктуру, міжнародне просування і захист інтелектуальної власності.

Публічна підтримка культури не може розподілятися за принципом політичної лояльності, корупційної наближеності або ідеологічного підпорядкування.

Стаття 15. AI і цифрові технології в освіті, науці і культурі

Штучний інтелект і цифрові технології можуть використовуватися в освіті, науці і культурі як інструменти доступу до знань, персоналізації навчання, досліджень, перекладу, архівування, творчості, аналізу даних, інклюзії і поширення українського культурного продукту.

AI не може замінювати людське мислення, вчителя, наставника, наукову доброчесність, академічну відповідальність або творчу свободу.

Цифрові освітні платформи не можуть перетворювати учня чи студента на пасивного споживача алгоритму, об’єкт прихованого профілювання або джерело комерційної експлуатації даних.

Дитина і студент мають навчатися думати, а не лише користуватися алгоритмом.

Використання AI в освіті і науці має бути прозорим, доброчесним, перевірюваним і таким, що не приховує плагіат, фальсифікацію, нерівність доступу або заміну реальних знань і навичок.

Стаття 16. Доступність освіти, науки і культури для громад

Держава і громади зобов’язані забезпечувати доступність освіти, науки, культури, бібліотек, музеїв, мистецтва, спорту, позашкільного розвитку, цифрових ресурсів і технологічних можливостей для всієї території України.

Жителі сіл, малих міст, прифронтових територій, деокупованих громад, гірських територій, тимчасово переміщені особи, ветерани, люди з інвалідністю і родини, які постраждали від війни, мають отримувати реальний доступ до освітніх, культурних і технологічних можливостей.

Цифрова освіта і дистанційні технології можуть розширювати доступ до знань, але не повинні замінювати живу спільноту, наставництво, соціальний розвиток і безпечне освітнє середовище там, де воно може бути забезпечене.

Стаття 17. Українці світу, міжнародна наукова і культурна співпраця

Українці світу є частиною освітнього, наукового, культурного і технологічного простору України.

Держава сприяє зв’язку українців світу з українською мовою, освітою, культурою, наукою, технологіями, університетами, дослідницькими центрами, архівами, культурними інституціями і національними проєктами.

Україна є відкритою до міжнародної освітньої, наукової, культурної і технологічної співпраці, якщо така співпраця не загрожує незалежності, безпеці, академічній свободі, правам людини або державним інтересам України.

Співпраця з іноземними університетами, науковими установами, фондами, технологічними компаніями і культурними інституціями має здійснюватися прозоро, доброчесно і з урахуванням захисту чутливих знань, безпеки даних, інтелектуальної власності і стратегічних технологій.

Стаття 18. Спеціальні закони про освіту, науку, культуру і технології

Право на освіту, якість освіти, статус учителя, академічна свобода, автономія закладів освіти, академічна доброчесність, наукова діяльність, інновації, технологічна незалежність, критичні технології, культура, культурна спадщина, креативні індустрії, AI в освіті, науці й культурі, доступність освіти і культури для громад, міжнародна співпраця та участь українців світу визначаються Конституцією і законами України.

Такі закони не можуть зводити освіту до формального отримання диплома, науку — до звітності без досліджень, культуру — до політичної лояльності, а технології — до залежності від зовнішніх центрів впливу.

Пояснення для громадян

Цей розділ виходить із простої ідеї: Україна має бути не лише державою виживання, а державою розвитку.

Освіта потрібна не для паперового диплома, а для того, щоб людина могла мислити, працювати, творити, захищати себе, свою родину, громаду і державу. Диплом без знань не є справжньою освітою.

Вчитель є одним із головних творців майбутнього України. Якщо держава принижує вчителя, вона руйнує власне майбутнє. Але вчитель також має бути доброчесним, поважати гідність дитини і відповідати за якість навчання.

Університет має бути місцем пошуку істини, науки і професійного розвитку, а не філією міністерства, партії або бізнес-групи. Автономія університету потрібна, але вона не може прикривати корупцію, купівлю дипломів або фіктивну науку.

Наука є довгостроковою обороною держави. Без науки Україна буде залежною від чужих технологій, чужої медицини, чужої енергетики, чужого програмного забезпечення і чужої промисловості.

Культура — це пам’ять, голос і творча сила народу. Вона не зводиться до свят чи концертів. Це мова, книги, кіно, театр, музика, музеї, архіви, архітектура, пам’ять про боротьбу, сучасна творчість і здатність народу говорити світу власним голосом.

Технології й AI мають допомагати людині вчитися, досліджувати і творити, але не замінювати мислення. Дитина має навчатися думати, а не лише користуватися алгоритмом.

Головна мета розділу — зробити Україну державою освічених громадян, сильних університетів, живої культури, науки, інженерії, технологій і творчості.