Розділ XVII. Економіка, праця і соціальна відповідальність

Розділ XVII. Економіка, праця і соціальна відповідальність

Короткий зміст

Цей розділ визначає економічну модель України як модель свободи підприємництва, гідної праці, чесної конкуренції, інновацій, податкової простоти, соціальної відповідальності бізнесу, захисту малого і середнього підприємництва, недопущення монополій, економічної безпеки та розвитку середнього класу.

Економіка України має давати людині можливість працювати, створювати бізнес, інвестувати, винаходити, заробляти, володіти результатом своєї праці та розвивати добробут родини і громади. Водночас економічна свобода не може бути прикриттям для експлуатації працівників, олігархічного захоплення ринків, монополій, офшорного ухилення, тиску на малий бізнес або руйнування довкілля.

Розділ встановлює, що держава не створює багатство замість людини, але зобов’язана створити чесні правила, безпечну інфраструктуру, справедливий суд, доступ до ринків, захист конкуренції, просту податкову систему і захист від свавілля.

Окремо закріплюється податкова модель: податкова система України має бути максимально простою, відкритою, загальнообов’язковою, стабільною і цифрово прозорою. Офшорне приховування прибутку, штучне виведення доходів, фіктивні схеми, приховані бенефіціари та будь-які форми ухилення від податків забороняються і тягнуть відповідальність, визначену законом. Держава зобов’язана зробити чесну сплату податків простішою, ніж ухилення від них.

Основні положення

1. Економіка України ґрунтується на свободі підприємництва, гідній праці, чесній конкуренції, інноваціях, соціальній відповідальності та економічній безпеці.
2. Кожна людина має право на працю, підприємництво, самозайнятість, інвестиції, професійний розвиток і володіння результатом своєї праці.
3. Малий і середній бізнес є економічним простором свободи громадянина і основою середнього класу.
4. Держава не може душити малий і середній бізнес надмірною бюрократією, корупційними перевірками або податковим свавіллям.
5. Чесна конкуренція захищається Конституцією; монополії, картелі, зловживання домінуванням і політичне захоплення ринків забороняються.
6. Праця людини не є товаром без гідності; працівник має право на справедливу оплату, безпечні умови, відпочинок, професійний розвиток і захист від експлуатації.
7. Нові форми праці, цифрові платформи, дистанційна робота, фриланс і самозайнятість не можуть бути способом скасування базових трудових прав.
8. Бізнес має право на прибуток, але не має права знищувати людину, громаду, довкілля, конкуренцію або державу.
9. Податки є внеском у спільну державу, а не покаранням за працю чи підприємництво.
10. Податкова система України має бути максимально простою, відкритою, загальнообов’язковою і цифрово прозорою.
11. Офшорне приховування прибутку, штучне виведення доходів, фіктивні схеми та будь-які форми ухилення від податків забороняються.
12. Держава зобов’язана зробити чесну сплату податків простішою, безпечнішою і дешевшою, ніж ухилення від них.
13. AI і автоматизований податковий аналіз можуть виявляти ризики ухилення, але не можуть самостійно карати, блокувати рахунки, визнавати винним або замінювати суд.
14. Україна має бути державою творців, інженерів, науковців, підприємців, фермерів, робітників, ветеранів, інноваторів і технологічних проривів.
15. Відкрита економіка не означає беззахисну економіку; стратегічні галузі, ланцюги постачання, продовольча, енергетична і оборонна безпека захищаються державою.
16. Відновлення України після війни має створити нову якість життя, роботи, громад, підприємництва та економічної свободи, а не нову корупційну ренту.
17. Економіка не може бути залежною від держави-агресора, її капіталу, ринків, технологічного контролю або прихованого впливу.

Основні принципи

• Економічна свобода людини і підприємництва.
• Гідність праці та справедлива оплата.
• Захист малого і середнього бізнесу як основи середнього класу.
• Чесна конкуренція і недопущення монополій.
• Соціальна відповідальність бізнесу.
• Податкова простота, відкритість і загальнообов’язковість.
• Заборона офшорного приховування, фіктивних схем і ухилення від податків.
• Податкова служба як сервіс і контроль, а не каральна машина.
• AI-контроль як інструмент виявлення ризиків, а не автоматичного покарання.
• Захист нових форм праці від прихованої експлуатації.
• Інноваційність, наука, технології, стартапи і високопродуктивна економіка.
• Економічна безпека та захист стратегічних галузей.
• Захист споживача.
• Доступ до капіталу, кредитів, страхування і фінансової інфраструктури.
• Підтримка ветеранського, сімейного, фермерського, кооперативного і громадського підприємництва.
• Прозоре післявоєнне відновлення.
• Заборона економічної залежності від держави-агресора.

Нормативний текст

Стаття 1. Основи економічної моделі України

Економіка України ґрунтується на свободі підприємництва, захисті праці, чесній конкуренції, інноваціях, соціальній відповідальності, недопущенні монополій, податковій справедливості, економічній безпеці та служінні добробуту людини, громад і стійкості держави.

Держава не створює багатство замість людини, але зобов’язана створити чесні правила, безпечну інфраструктуру, справедливий суд, захист власності, доступ до ринків, захист конкуренції, просту податкову систему і захист від свавілля.

Економічна свобода не може використовуватися для експлуатації людини, знищення конкуренції, монополізації ринків, прихованого ухилення від податків, олігархічного захоплення держави або шкоди національній безпеці.

Стаття 2. Свобода підприємництва і право на економічну ініціативу

Кожна людина має право на працю, підприємництво, самозайнятість, інвестиції, професійний вибір, договірну свободу, володіння результатом своєї праці та участь в економічному житті України.

Держава гарантує свободу законної економічної діяльності, рівність перед законом, захист добросовісного підприємця, захист інвестора, право на судовий захист і недопущення свавільного втручання органів влади в економічну діяльність.

Обмеження підприємницької діяльності допускається лише законом, з легітимною метою, пропорційно, без дискримінації та без створення привілейованих умов для наближених осіб або груп.

Стаття 3. Захист малого і середнього бізнесу

Малий і середній бізнес є економічним простором свободи громадянина, основою середнього класу, зайнятості, розвитку громад, конкуренції, інновацій і стійкості економіки.

Держава зобов’язана створювати для малого і середнього бізнесу прості правила, доступні цифрові сервіси, справедливу податкову модель, захист від корупційних перевірок, доступ до кредитів, грантів, ринків, навчання і державних програм розвитку.

Перевірки малого і середнього бізнесу мають бути ризик-орієнтованими, обґрунтованими, пропорційними, цифрово фіксованими і такими, що не паралізують добросовісну господарську діяльність.

Держава не може створювати регуляторну, податкову або адміністративну систему, яка фактично витісняє малий і середній бізнес на користь монополій, олігархічних груп або наближених компаній.

Стаття 4. Чесна конкуренція і недопущення монополій

Чесна конкуренція захищається Конституцією.

Монополії, картелі, змови, зловживання домінуючим становищем, політичне захоплення ринків, дискримінаційний доступ до інфраструктури, штучне витіснення конкурентів і прихований контроль над ринками забороняються.

Великі злиття, придбання, концентрації, контроль над критичними ринками і стратегічними ланцюгами постачання підлягають антимонопольному, безпековому і публічному контролю у порядку, визначеному законом.

Економічна свобода не може бути знищена приватною монополією так само, як політична свобода не може бути знищена диктатурою.

Стаття 5. Праця, гідність і справедлива оплата

Праця людини не є товаром без гідності. Праця є участю людини у творенні власного життя, добробуту родини, громади і держави.

Кожна людина має право на працю, справедливу оплату, безпечні умови праці, відпочинок, професійний розвиток, захист від незаконного звільнення, дискримінації, приниження і експлуатації.

Оплата праці має бути своєчасною, справедливою, прозорою і достатньою для гідного життя працівника у межах, визначених законом, економічною реальністю і соціальними стандартами.

Примусова праця забороняється, крім випадків, прямо визначених Конституцією і законом, зокрема військової або альтернативної служби, робіт за вироком суду, невідкладних робіт під час надзвичайної ситуації або оборони держави.

Стаття 6. Безпечні умови праці та право на відпочинок

Кожен працівник має право на безпечні і здорові умови праці, захист від виробничої небезпеки, професійних захворювань, надмірного навантаження, прихованої експлуатації і порушення права на відпочинок.

Держава, роботодавці і професійні об’єднання зобов’язані створювати систему профілактики виробничих ризиків, страхування, відповідальності, навчання і контролю за безпекою праці.

Право на відпочинок, розумне обмеження робочого часу, оплачувану відпустку, перерви, захист від незаконного примусу до понаднормової праці та можливість відновлення гарантуються законом.

Стаття 7. Нові форми праці, цифрові платформи і самозайнятість

Фриланс, дистанційна робота, самозайнятість, цифрові платформи, гіг-робота, креативні професії, AI-економіка та інші нові форми праці визнаються законними формами економічної участі людини.

Нова форма праці не може бути способом скасування базових трудових прав людини, прихованої експлуатації, уникнення відповідальності роботодавця, несплати податків або позбавлення людини захисту.

Держава встановлює справедливі правила для цифрових платформ, самозайнятих осіб, фрилансерів і працівників нових секторів, поєднуючи гнучкість праці з базовими гарантіями безпеки, оплати, соціального захисту, податкової простоти і права на оскарження автоматизованих рішень платформи.

Стаття 8. Соціальна відповідальність бізнесу

Бізнес має право на прибуток, розвиток, інвестиції, конкуренцію і захист власності.

Прибуток є законною метою бізнесу, але не виправданням для знищення людини, громади, природи, конкуренції або держави.

Бізнес не має права експлуатувати працівників, створювати небезпечні умови праці, ухилятися від податків через схеми, знищувати довкілля, корумпувати посадових осіб, використовувати державу як приватний інструмент або залишати громаді лише шкоду.

Великі компанії, монополії, стратегічні підприємства та суб’єкти, що істотно впливають на громади, довкілля або ринки, несуть підвищену соціальну, екологічну, податкову і прозорісну відповідальність.

Стаття 9. Податкова справедливість і простота податкової системи

Податкова система України ґрунтується на принципах простоти, відкритості, загальнообов’язковості, справедливості, стабільності, цифрової прозорості та рівності всіх перед законом.

Податки, збори та обов’язкові платежі мають бути зрозумілими для громадянина і бізнесу, передбачуваними, публічно обґрунтованими та такими, що не знищують працю, підприємництво, інвестиції, інновації і розвиток середнього класу.

Держава зобов’язана створити таку податкову систему, в якій добросовісне виконання податкового обов’язку є простішим, безпечнішим і дешевшим, ніж ухилення від нього.

Податкова система не може бути інструментом політичного тиску, корупційного заробітку, вибіркового переслідування, знищення малого і середнього бізнесу або привілейованого захисту наближених груп.

Стаття 10. Загальнообов’язковість податків

Кожна особа, яка отримує дохід, володіє майном, здійснює підприємницьку діяльність, користується публічною інфраструктурою або отримує економічну вигоду на території України чи з джерел в Україні, зобов’язана сплачувати податки у порядку, визначеному законом.

Жодна особа, компанія, політична група, олігархічний суб’єкт, державне підприємство, іноземний інвестор або посадова особа не може бути виведена з-під загального податкового обов’язку через привілей, наближеність до влади, спеціальну домовленість, приховану схему або політичний вплив.

Податкові пільги допускаються лише законом, мають бути публічно обґрунтованими, строковими, прозорими, перевірюваними і спрямованими на суспільно значиму мету.

Податкова пільга не може бути прихованою формою приватного подарунка, політичної винагороди, олігархічного привілею або нерівності перед законом.

Стаття 11. Заборона офшорного приховування і виведення прибутку

Забороняється використання офшорних, номінальних, трастових, фіктивних, посередницьких, трансфертних або інших конструкцій для приховування кінцевих бенефіціарів, ухилення від податків, виведення прибутку з України, заниження податкової бази або прихованого контролю над активами.

Компанії, які отримують дохід в Україні, використовують українську інфраструктуру, природні ресурси, працю громадян України, державні закупівлі, ліцензії, концесії, землю, надра або інші публічні активи, зобов’язані сплачувати справедливу частку податків в Україні.

Забороняється штучне виведення прибутку з України через завищені платежі пов’язаним особам, фіктивні кредити, роялті, консалтинг, ліцензійні платежі, трансфертні ціни, офшорні прокладки або інші схеми без реального економічного змісту.

Особа або компанія, яка претендує на державні закупівлі, концесію, ліцензію, користування надрами, стратегічним ресурсом, державною підтримкою або участь у приватизації, зобов’язана розкрити кінцевих бенефіціарів, структуру власності, податкову резидентність і пов’язані іноземні юрисдикції.

Держава не укладає стратегічні договори, не надає державну підтримку, не передає ресурси, ліцензії, концесії або публічне майно суб’єктам із прихованими бенефіціарами, непрозорою офшорною структурою або ознаками ухилення від податків.

Стаття 12. Відповідальність за ухилення від податків

Ухилення від сплати податків, приховування доходів, фіктивне дроблення бізнесу, використання підставних осіб, подвійної бухгалтерії, фіктивних операцій, офшорних схем, штучного виведення прибутку або інших способів зменшення податкового обов’язку без законної підстави є порушенням Конституції і тягне відповідальність, визначену законом.

Відповідальність за податкове ухилення має бути невідворотною, пропорційною, справедливою і такою, що усуває незаконну вигоду.

Великі організовані схеми ухилення від податків, виведення прибутку, приховування бенефіціарів або розкрадання публічних коштів є особливо небезпечними правопорушеннями проти економічної безпеки держави.

Добросовісна помилка платника податків, яка не має ознак умисного ухилення, приховування або шахрайства, не може прирівнюватися до злочинної податкової схеми.

Держава зобов’язана відрізняти помилку від ухилення, малозначне порушення від системної схеми, а добросовісного платника — від організатора податкового шахрайства.

Стаття 13. AI-контроль і цифровий податковий аудит

Держава створює цифрову систему податкової прозорості, яка забезпечує автоматизований облік доходів, податкових зобов’язань, платежів, ризиків ухилення, пов’язаних осіб, трансфертних операцій, офшорних зв’язків і схем штучного виведення прибутку.

Штучний інтелект і автоматизований аналіз можуть використовуватися для виявлення податкових ризиків, аномальних операцій, фіктивних контрагентів, підозрілих офшорних зв’язків, прихованих бенефіціарів, трансфертного заниження прибутку та інших ознак ухилення від податків.

AI-контроль не може самостійно визнавати особу винною, накладати покарання, блокувати бізнес, арештовувати рахунки, стягувати майно або замінювати рішення компетентного органу чи суду.

Результат автоматизованого аналізу є підставою для перевірки, аудиту або запиту пояснень у порядку, визначеному законом, але не є автоматичним доказом вини.

Платник податків має право знати основні підстави ризикового висновку, подати пояснення, виправити добросовісну помилку, оскаржити рішення і вимагати людського перегляду автоматизованого висновку.

Цифровий податковий контроль має бути однаковим для всіх і не може налаштовуватися вибірково проти політичних опонентів, малого бізнесу, журналістів, громадських організацій, конкурентів або небажаних осіб.

Стаття 14. Податкова служба як сервіс і контроль, а не каральна машина

Податкова служба України є органом сервісу, адміністрування, аналітики ризиків, контролю і захисту податкової справедливості.

Податкова служба не може бути каральним органом, інструментом політичного тиску, корупційного вимагання, рейдерства, знищення бізнесу або вибіркового переслідування.

Перевірки платників податків мають бути ризик-орієнтованими, обґрунтованими, цифрово фіксованими, пропорційними і такими, що не паралізують добросовісну господарську діяльність.

Податкова служба зобов’язана надавати платникам зрозумілі цифрові сервіси, попередні роз’яснення, можливість добровільного виправлення добросовісних помилок і ефективне оскарження неправомірних рішень.

Працівник податкової служби несе персональну відповідальність за незаконний тиск, корупцію, вибіркове застосування закону, вимагання, розголошення захищених даних або використання податкової інформації для приватної чи політичної вигоди.

Стаття 15. Інноваційна економіка, наука і технології

Україна має бути державою творців, інженерів, науковців, підприємців, фермерів, робітників, ветеранів, інноваторів і технологічних проривів.

Держава підтримує розвиток науки, технологій, штучного інтелекту, оборонних інновацій, біотехнологій, енергетики, агротехнологій, космічної галузі, робототехніки, кібербезпеки, deep tech, стартапів, університетів, дослідницької інфраструктури і венчурного фінансування.

Підтримка інновацій має здійснюватися відкрито, конкурентно, доброчесно, без корупційного доступу до грантів, державних програм або стратегічних контрактів.

Стаття 16. Економічна безпека і стратегічні галузі

Відкрита економіка України не означає беззахисну економіку.

Держава захищає критичні галузі, продовольчу безпеку, енергетичну безпеку, оборонну промисловість, стратегічні ланцюги постачання, фінансову стійкість, технологічний суверенітет і здатність країни діяти незалежно в умовах війни, кризи або зовнішнього тиску.

Іноземні інвестиції у стратегічні сектори, критичну інфраструктуру, оборонні технології, дані, енергетику, ресурси, телекомунікації або інші чутливі сфери підлягають безпековій перевірці у порядку, визначеному законом.

Економічна залежність від держави-агресора, її капіталу, ринків, технологій, логістики, енергетики, фінансових структур або прихованого впливу забороняється.

Стаття 17. Захист споживача

Кожен споживач має право на безпечні товари і послуги, правдиву інформацію, захист від шахрайства, прихованих умов, монопольного завищення цін, неякісних товарів, цифрових маніпуляцій і недобросовісних практик.

Держава забезпечує захист споживачів через закон, незалежний контроль, доступне оскарження, цифрові сервіси, прозорість ринків і відповідальність недобросовісних продавців чи постачальників.

Захист споживача не може використовуватися як прикриття для корупційного тиску на добросовісний бізнес.

Стаття 18. Фінансова система, кредити і доступ до капіталу

Фінансова система України має служити розвитку людини, підприємництва, громад, інновацій, житла, виробництва, експорту, відновлення і стійкості держави.

Держава сприяє доступу добросовісних громадян, малого і середнього бізнесу, фермерів, ветеранів, інноваторів і громад до кредитів, страхування, інвестицій, гарантій, грантів і фінансової інфраструктури.

Фінансові ринки мають бути прозорими, конкурентними, захищеними від шахрайства, маніпуляцій, прихованого контролю, відмивання коштів, фінансування держави-агресора і системних ризиків.

Стаття 19. Ветеранська, сімейна, фермерська, кооперативна і громадська економіка

Держава підтримує ветеранське підприємництво, сімейний бізнес, фермерські господарства, кооперативи, соціальне підприємництво, місцеве виробництво, громадські економічні ініціативи та інші форми економічної самореалізації громадян.

Ветерани, особи з інвалідністю внаслідок війни, родини загиблих захисників, внутрішньо переміщені особи та громадяни, які повертаються до України, мають право на справедливий доступ до програм економічної адаптації, навчання, кредитування, грантів і підприємницької підтримки.

Такі програми не можуть бути джерелом корупції, політичної реклами, фіктивних грантів або привілеїв для наближених осіб.

Стаття 20. Відновлення України після війни

Відновлення України після війни має створити не нову корупційну ренту, а нову якість життя, роботи, громад, інфраструктури, житла, підприємництва і економічної свободи.

Відбудова здійснюється на принципах прозорості, цифрового обліку, відкритих закупівель, громадського контролю, пріоритету постраждалих громад, повернення людей, створення робочих місць, енергоефективності, доступності та стійкості.

Міжнародна допомога, репарації, конфісковані активи агресора, державні кошти, приватні інвестиції і фонди відновлення підлягають відкритому обліку, аудиту і захисту від корупції.

Стаття 21. Заборона економічної експлуатації державою-агресором

Держава-агресор, її громадяни, компанії, пов’язані особи, номінальні власники, фонди, трасти, фінансові структури або інші суб’єкти, що діють в її інтересах, не можуть отримувати контроль над стратегічними галузями, критичною інфраструктурою, ресурсами, фінансовою системою, медіа, оборонними технологіями або значущими ринками України.

Забороняється економічна діяльність, яка створює залежність України від держави-агресора, фінансує її воєнну машину, обходить санкції, приховує бенефіціарів або підриває економічну безпеку України.

Активи держави-агресора та пов’язаних з нею осіб можуть бути обмежені, заморожені, конфісковані або використані для відшкодування шкоди Україні у порядку, визначеному Конституцією, законом і міжнародним правом.

Стаття 22. Спеціальні закони про економіку, працю і соціальну відповідальність

Порядок здійснення економічної свободи, підприємництва, захисту малого і середнього бізнесу, конкуренції, праці, нових форм зайнятості, соціальної відповідальності бізнесу, податкової системи, заборони офшорного ухилення, цифрового податкового контролю, інновацій, економічної безпеки, фінансової системи, відновлення і захисту від економічної залежності держави-агресора визначається Конституцією і законами України.

Такі закони не можуть знищувати свободу підприємництва, гідність праці, чесну конкуренцію, податкову справедливість, захист малого і середнього бізнесу, соціальну відповідальність, інноваційний розвиток або економічну безпеку України.

Пояснення для громадян

Цей розділ описує економіку, в якій людина може працювати, відкривати бізнес, створювати продукт, заробляти, інвестувати і розвиватися без страху перед корупційною державою, монополією або силовим тиском.

Держава не повинна душити підприємництво, але й не повинна дозволяти сильним перетворювати ринок на приватну диктатуру. Малий і середній бізнес мають бути захищені, бо саме вони створюють середній клас, робочі місця, місцевий розвиток і економічну свободу громадян.

Праця має бути гідною. Людина не повинна бути витратним матеріалом для прибутку. Працівник має право на справедливу оплату, безпечні умови, відпочинок, захист від незаконного звільнення, дискримінації та експлуатації.

Податкова система має бути максимально простою. Людина і бізнес мають розуміти, скільки, за що і як вони сплачують. Чесна сплата податків має бути простішою, ніж ухилення. Податкова не повинна бути каральною машиною або інструментом політичного тиску.

Офшорні схеми, приховані бенефіціари, фіктивні компанії, штучне виведення прибутку, подвійна бухгалтерія і будь-яке ухилення від податків забороняються. Якщо компанія заробляє в Україні, використовує українську працю, інфраструктуру, землю, ресурси або державні замовлення, вона має чесно сплачувати податки в Україні.

AI і цифровий контроль можуть допомагати виявляти ризики ухилення, але не можуть автоматично карати людину або бізнес. Платник має право знати підстави претензій, пояснити, виправити добросовісну помилку і оскаржити рішення.

Головна ідея розділу: економіка має давати людині свободу творити, працювати, заробляти і розвиватися, але не дозволяти сильним перетворювати ринок, податкову систему або державу на інструмент приватного контролю.